www.radiobells.com #radiobells_script_hash
|
Люби і знай свій рідний край Співуча, чутлива душа українського народу найяскравіше відбивається у мистецтві народного розпису. Хати розписували там, де вони були вибілені, готові до розпису. У Карпатах та на Поліссі такого не зустрінеш — там хати рублені з дерева, тому й нема на чому писати. А ось Хмельниччина, Катеринославщина, Полтавщина — тут мистецтво розпису хат розквітло багатим цвітом. А ще цікаво, що розписи навіть сусідніх сіл відрізнялися, мали якісь особливості суміші фарб, манери писання квіток, дерев тварин. Крім того, українець просто не міг не розмалювати все навколо себе, весь світ зробити цікавим, яскравим, сонячним. Усюди розмальовували дерев’яний посуд — тарілки, кухлі, меблі — мисники, полиці, весільні скрині, вози, сани, кінські дуги, малювали на папері. Село Петриківка, в якому малювала майстриня, відоме всьому світові. Реліктове село, в якому збереглися майже всі види декоративно-прикладної ф творчості. Тут займалися усіма видами розпису, місцеві народні художники малювали олійними фарбами чудові народні картинки — такі можна побачити тільки у музеях та альбомах старовинного мистецтва. А тут своє, народне, живе! «Весілля», «Наталка-Полтавка», «Москаль-чарівник», «Цигани», «Побачення біля криниці»… Раніше такі картинки прикрашали кожну селянську хату. Цілими лантухами виносили петриківчани на ринок свої яскраві мальовки на папері, особливо перед великими святами, коли білять хати. Усі кольори райдуги тріпотять на цих чарівних папірцях — квіти, орнаментальні фризи, довгі зубчасті «лиштви» для оздоблення поперечних дощок стелі. Хати жителів Петриківки — музей народного мистецтва, який живе своїм життям. Розмаїття квітів, ягід, листочків захоплює, тягне роздивлятися й роздивлятися. Мов у райському садку сидиш — нащо кудись йти? Петриківці привчають дітей до малювання змалку, передаючи свої особливі технічні засоби, секрети малювання.
Дніпропетровської області Заснування та розвиток області в буремні 1930-ті р.р. 27 лютого 2012 року виповнилося 80 років від дня утворення Дніпропетровської області, яка належить до числа найбільш індустріально розвинених в Україні. Займаючи 5,3 % території (32 тис. кв. км.) з часткою населення 7,5 %, Дніпропетровська область є одним з провідних регіонів країни, економічний розвиток якого значною мірою визначає загальну ситуацію в державі. Дніпропетровська область УСРР була створена в 1932 р. згідно з постановою ВУЦВК "Про утворення обласних виконавчих комітетів на території УРСР" від 9 лютого 1932 р. у складі 60 районів. В основу обласного районування покладено пріоритет виробничого принципу, посилення централізації управління економікою і забезпечення дійового партійного керівництва на місцях. До 1939 р. до складу Дніпропетровської області входила також територія сучасної Запорізької, частини Кіровоградської та Миколаївської областей. Згодом кількість районів області неодноразово змінювалася. Зокрема, в 1941 році їх було 26, у 1946 р. – 28 тощо. Наше рідне місто Першотра́венськ - місто обласного значення Дніпропетровської області. Місто Першотравенськ (до 1960 року — селище міського типу Шахтарське) розташоване за 48 км від м. Павлограда і за 6 км від залізничної станції Миколаївка. Відстань до облцентру становить 123 км і проходить автошляхом , із яким збігається. Територія міста займає 0,3 тис. га, чисельність населення складає 29 тис. осіб.
Історія
Першотравенськ є одним із наймолодших міст Дніпропетровщини. Одночасно із закладенням перших шахт «Західно-Донбаська № 1» і № 2 будувалося і робітниче селище. Перший камінь під будівництво першого будинку Першотравенська (тоді селище Шахтарське) був закладений у травні 1954 року. Великі труднощі були з електро- і водопостачанням. Але вже в 1955 році була здана перша черга підстанції, у 1956 році почала працювати школа, у якій навчалося 8 учнів. У 1957 році з'явилися їдальня, магазини, а в 1958 році була відкрита лікарня на 25 місць. Питна вода була підведена в селище лише в 1960 році. У 1961 році був створений гірничорятувальний загін. У 1963 році було здано в експлуатацію шахту «Західно-Донбаська № 1» (у 1973 році перейменована в «Першотравневу»). У 1965 році була введена в дію друга шахта - «Західно-Донбаська № 2» (нині "Степова"). Третю шахту — «Західно-Донбаську № 3» (нині "Ювілейна") здано в експлуатацію в 1970 році. Шахта «Західно-Донбаська № 21/22» почала працювати в 1982 році (з 1983 року — ім. Сташкова). У 1960 році Шахтарське стало селищем міського типу Першотравенськ, а в 1966 році його віднесено до категорії міст. У 1996 році місто Першотравенськ газифіковано. Нині на території міста діють 3 шахти - "Степова", "Ювілейна" та ім.Сташкова. Працюють 33 підприємства з обслуговування населення. У місті є 6 шкіл, професійно-технічне училище, 7 дошкільних закладів. Культура осередку представлена 2 палацами культури, 3 бібліотеками, музичною школою, будинком художньої творчості і клубом юних техніків, спортивним комплексом. До послуг населення міська лікарня, станція переливання крові, територіальний центр для обслуговування громадян похилого віку.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Петриківський розпис - символ Дніпропетровщини
