Наші цікавинки

Впровадження педагогічних ідей  С. Русової в роботу

«Дитячий садок – це перша найгідніша

школа для дитини, національна школа,

в якій пробуджується її національна і

громадянська свідомість»

С. Русова

 Нині з’явилося багато нових програм, концепцій, різних методик, що стосуються дошкільного виховання, переважно запозичених зі світового досвіду. Однак в Україні є  своя концепція , власна педагогічна теорія і практика дошкільного виховання, яку розробила Софія Русова століття тому. Софія Русова увійшла в історію педагогічної думки найперше як визначний теоретик дошкільного виховання дитини , а також як автор концепцій національної освіти і нової школи , багатьох підручників, посібників, програм. Ідеї С.Русової про  визначну роль педагога вихователя( садівниці), про потребу створення умов для набуття педагогом високого рівня загальної, професійної і особливо психологічної культури, про рівень соціально-економічної захищеності як показника ефективності його праці, про значення родинного виховання , зокрема, материнського і батьківського для повноцінного духовного розвитку дитини, про своєрідність виховання і навчання, про гуманізацію й індивідуалізацію роботи з дітьми – це ті питання, які ставимо наразі і які вже ставила й вирішувала С.Русова. Її слова «Треба пам’ятати, що кожна дитяча установа має насамперед бути хатою радості, де діти могли б учитися без примусу, гратися, перебувати в оточенні широкої приязні, задовольняючи свої дитячі, такі своєрідні інтереси і потреби. …Тут не має бути атмосфери школи як у змісті. Так і в методах роботи з дітьми» мають бути основоположними в діяльності дошкільного навчального закладу.

Батьки в розпачі: з дитиною твориться щось недобре! Часті істерики, часом на грані припадків: спробуй, не купи іграшку, падає на підлогу і кричить як різаний! Проявляє неймовірну впертість і непослух, протестує проти всього... Просто у дитини - криза трьох років. Це життєвий етап, без якого неможливе становлення особистості дитини. 
У всіх дітей даний криза протікає індивідуально. У кого-то він може початися вже 2,5 роки, а до когось прийде лише до 3,5 років. Криза буде наростати поступово, досягне бурхливого піку з істериками і конфліктами, а потім поступово пройде.
Основні ознаки кризи трьох років:
1. Негативізм (прагнення робити все навпаки). 
2. Впертість (вперте настоювання на своєму реченні). 
3. Норовистість (протест проти звичного способу життя). 
4. Свавілля (прагнення зробити так, як хочеться, а не як треба). 
5. Знецінення (відмова від раніше улюблених іграшок і занять). 
6. Протест-бунт (часті конфлікти з приводу).
7. Деспотизм (прагнення диктувати оточуючим свою волю).
8. Вередування й істерики (неконтрольовані спалахи емоцій).

Кожна криза служить розвитку особистості, а значить, має свої позитивні й негативні прояви. Стикаючись з ними, ви повинні пам'ятати, що зовнішні негативні ознаки - це лише зворотний бік позитивних змін особистості. Малюк поводиться так огидно не тому, що він «поганий», а тому, що поки не може контролювати свої емоції і поведінку.
Криза третього року життя - це період, коли дитина вперше починає відчувати себе окремою особистістю. Відпадає психологічна пуповина, досі зв'язує його з мамою. Малюк вже порівнює і протиставляє себе дорослим. Вимагає, щоб з ним рахувалися, визнавали його самостійність і незалежність. І намагається самоствердитися будь-якою ціною. А батьки як і раніше диктують і командують - що надіти, коли є чим грати. Тому і народжується бунт: «Я все вирішую сам!» 
Звичайно, упертість улюбленого чада засмучує батьків, відчуваючи їх нерви на міцність. Трилітка наполегливо перевіряє межі дозволеного, і якщо ви десь дасте слабину або навпаки поведете себе занадто жорстко, то у відповідь отримаєте неадекватну реакцію. Це серйозне випробування для батьків, але дитині в цей час доводиться ще важче. Він не розуміє, що з ним відбувається, і не в змозі контролювати себе. Тому будьте спокійні в будь-якій ситуації і тримайте себе в руках. 
Те, наскільки швидко і благополучно мине криза, залежить від поведінки дорослих. Якщо ви помітили біля свого малюка ознаки кризи і зрозуміли, що пора перебудуватися і змінити саме ставлення до дитини, криза трьох років може пройти досить гладко і безболісно. Криза буде протікати гостро тільки в тому випадку, якщо дорослі не помічають або не хочуть помічати змін, що відбуваються в дитині, якщо вони прагнуть зберегти колишній характер взаємин у родині, що дитина вже переріс, стримати самостійність і активність свого чада. У цей складний період, малюкові потрібна ваша допомога і підтримка.

Як себе вести батькам, в період вікової кризи у дитини?

1. Проявіть максимум терпіння і змініть тактику спілкування з дитиною: пора визнати, що він вже великий, поважати його думку і надати йому якомога більше самостійності в тих сферах, де це можливо. Малюк цілком може вирішити сам, чи є "добавку", якими іграшками він хоче пограти.
2. Трирічні діти очікують від близьких людей визнання своєї незалежності і самостійності. Тому розширюйте права і обов'язки малюка. Не треба робити за дитину те, що він зможе зробити сам. Адже тільки в процесі постійних проб і помилок з'являється і закріплюється вміння виконувати різні дії. 
3. Намагайтеся уникати ситуацій, коли дитина може відповісти «ні». Не давайте йому прямих вказівок: «Одягайся, ми зараз підемо гуляти», а створіть ілюзію вибору: «Ти хочеш погуляти у дворі або в парку?» «У чорній куртці або зеленої?».
4. Бажання дитини стати дорослою можна використовувати в своїх цілях. Не змушуйте його насильно щось робити, а попросіть допомогти. Наприклад, якщо малюк не хоче давати вам руку, переходячи дорогу, попросіть його перевести через дорогу вас. Ситуація під контролем і без конфлікту.
5. Хорошим способом зацікавити дитину у виконанні будь-якої справи є гра. Наприклад, дитина не хоче обідати, із задоволенням покаже ляльки, як потрібно їсти. 
6. Враховуючи прагнення дитини робити все наперекір, просіть його зробити дію протилежне тому, яке вам потрібно. Наприклад, «ні в якому разі не лягай у ліжко», «не їж суп». Дитина, зробивши навпаки, зробить саме те, що було потрібно. 
7. Частота дитячих істерик залежить від ваших реакцій на них. Тому зберігайте спокій, не втручайтеся в істерику, позбавите маленького бунтаря глядачів. Не йдіть на поводу у дитини і не потурайте всім його примхам. Ви втратите авторитет, і малюк стане вами маніпулювати. Найкраще відвернути чадо або переключити його увагу на щось інше, цікаве заняття, нову іграшку або перегляд мультика.
8. Необхідно виробити чіткі вимоги до дитини, спільно з усіма членами сім'ї. Він повинен знати, що можна, а що не можна. Але не перестарайтеся з заборонами. 
9. Не нервуйте малюка зайвий раз. Намагайтеся згладжувати кути. Не ображайтесь на його випади і образливі слова, і вже тим більше не замахуватися на нього відповідь. Спокійно поясніть, що вам неприємно таке поведінка і вас дуже кривдять його слова. 
10. Заохочуйте ініціативу і самостійність дитини. Дякуйте йому за допомогу. Не забувайте хвалити його за хорошу поведінку. Це допоможе сформувати у дитини позитивний образ себе.