ВУЗ ШАГ
www.radiobells.com #radiobells_script_hash
Слушать онлайн радио

Методична скарбничка

Кваліметрична модель

 

Ще одне нововведення – лист МОН України «Щодо визначення рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку з допомогою кваліметричної  моделі»,    №1/9­535   від          6 листопада 2015 року. Над цим документом працювала спеціально створена робоча група, у якій брали участь науковці від НАПН.

Про що йдеться? Згідно з викладеними у листі методичними рекомендаціями, якість дошкільної освіти визначається за кількома параметрами, основними з яких є гармонійний розвиток дитини та її готовність до школи. Отримати цілісне уявлення про рівень розвиненості і співставити очікувані результати з досягненими дає змогу кваліметричний підхід до організації моніторингу оцінювання якісних показників з допомогою кількісних балів. Фахівці стверджують: цей підхід сприяє створенню оптимальних умов для розкриття потенційних можливостей кожної дитини.

Оцінювання рекомендують проводити двічі на рік. Перше – у вересні або жовтні – для корекції освітньої діяльності вихователя, друге – у квітні­травні, для визначення сумарного кінцевого показника розвиненості дитини, а також невикористаних резервів її розвитку.

Протягом 2015-2017 навчального року колектив дошкільного навчального закладу  продовжив дослідно-експериментальну роботу за темою «Апробація методики оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку за допомогою кваліметричної моделі». В лютому 2016р., квітні 2016р. та жовтні 2017р., квітні 2017р., керуючись рекомендаціями листа Міністерства освіти і науки України від 06 листопада №1/9-535 «Щодо визначення рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку за допомогою кваліметричної моделі», наказу департаменту освіти і науки облдержадміністрації від 15.01.16р. № 25/0/212-16, наказу міського відділу освіти від       03.02.16р. № 48, наказу дошкільного закладу від 01.02.16р. № 18/1 було проведено діагностику дітей старшого дошкільного віку за допомогою кваліметричної моделі.

Основна мета та головні завдання апробації.

Мета: вивчення стану реалізації завдань Базово­го компонента дошкільної освіти, стану організації освітнього про­цесу в дошкільному закладі, отримання ціннісного уявлення про рівень розвиненості та вихованості дитини і співвіднести фактично досягнуті результати із очікуваними, які необхідні для коригувально-розвивальної роботи з дітьми.

Завдання: дослідити рівень засвоєння програмового матеріалу дошкільниками відповідно до Базового компонента дошкільної освіти та освітньої програми закладу, виконання навчальних планів, виявлення особистих якостей у дітей (результати процесу).

Здійснити порівняльний аналіз відповідності фактичних результатів освітньої діяльності КДНЗ кінцевій меті — вимогам Державних стандартів дошкільної освіти та освітньої програми.

Очікувані результати.

Визначення успішності і результативності навчально-виховного процесу відповідно до державних стандартів;  підвищення професійної компетентності педагогічних працівників; прогнозування перспектив розвитку закладу та підвищення  його іміджу.

В Оцінюванні були залучені вихователі старших груп та вихователь-методист закладу.

Для проведення апробації методики оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку за допомогою кваліметричної моделі було використано  інструментарій  Ірини Карабаєвої, кандидата психологічних наук, старшого наукового співробітника інституту психології ім.Г.С.Костюка (орієнтовну ігрову  експрес – діагностику для визначення особливостей індивідуального розвитку старших дошкільників порівняно з прийнятим стандартом) та інструментарій семінару-практикуму на тему «Моніторинг якості дошкільної освіти: кваліметричний підхід» (картки оцінювання, картки результатів оцінювання та стимульний матеріал).

В Оцінюванні були задіяні усі діти старших груп:

2015-2016н.р. - 2 групи - 40 дітей;

2016-2017н.р. - 1 група, 24 дитини.

 

 

Результати моніторингу рівня розвитку дитини

старшого дошкільного віку

2015-2016н.р.

ДНЗ: комунальний дошкільний навчальний заклад «Білочка»

Кількість вихованців: 19

Педагоги: Будай Юлія Сергіївна, Асташева Олена Іванівна

 

Фактор

1 оцінювання

2 оцінювання

Зміни

Дата проведення

Вересень – жовтень

Квітень – травень

 

I. Фізичний розвиток й здоров’я дитини

Сформована в повній мірі – 16%;

В достатній мірі –84%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 21%;

В достатній мірі – 79%;

Посередньо – 0%.

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 5%

II. Соціальний розвиток

Сформована в повній мірі – 16%;

В достатній мірі – 79%;

Посередньо – 4%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 16%;

В достатній мірі –79%;

Посередньо – 4%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 0%

III. Природничо-екологічний розвиток

Сформована в повній мірі – 8%;

В достатній мірі – 63%;

Посередньо – 26%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 8%;

В достатній мірі –68% ;

Посередньо – 21%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 0%

IV. Предметно-практична діяльність та художньо-естетичний розвиток

Сформована в повній мірі – 21%;

В достатній мірі – 63%;

Посередньо – 16%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 21%;

В достатній мірі – 63%;

Посередньо – 16%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 0%

V. Ігрова діяльність

Сформована в повній мірі – 68%;

В достатній мірі – 31%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 68%;

В достатній мірі – 31%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 0%

VII. Сенсорно-пізнавальний розвиток

Сформована в повній мірі – 42%;

В достатній мірі –47%;

Посередньо – 8%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 42%;

В достатній мірі – 52%;

Посередньо – 4%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 0%

VII. Мовленнєвий розвиток 

Сформована в повній мірі – 8%;

В достатній мірі – 42%;

Посередньо – 47%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 8%;

В достатній мірі – 47%;

Посередньо – 42%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 0%

Бальна оцінка

Сформована в повній мірі – 64%;

В достатній мірі –31%;

Посередньо – 5%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 64%;

В достатній мірі – 31%;

Посередньо – 5%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 0%

Рівень розвитку

Високий – 64%;

Достатній – 31%

Середній – 5 % Низький – 0%

Високий - 64%

Достатній – 31%

Середній – 5%

Низький – 0%

Підвищення рівня на 0%

Результати моніторингу рівня розвитку дитини

старшого дошкільного віку

2015-2016н.р

ДНЗ: комунальний дошкільний навчальний заклад «Білочка»

Кількість вихованців: 21

Педагоги: Панченко Олена Іванівна

 

Фактор

1 оцінювання

2 оцінювання

Зміни

Дата проведення

Вересень – жовтень

Квітень – травень

 

I. Фізичний розвиток й здоров’я дитини

Сформована в повній мірі – 90%;

В достатній мірі –5%;

Посередньо – 5%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 90%;

В достатній мірі – 10%;

Посередньо – 0%.

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 0%

II. Соціальний розвиток

Сформована в повній мірі – 57%;

В достатній мірі – 38%;

Посередньо – 5%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 62%;

В достатній мірі –38%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 5%

III. Природничо-екологічний розвиток

Сформована в повній мірі – 29%;

В достатній мірі – 52%;

Посередньо – 19%;

Мінімально – 0.

Сформована в повній мірі – 34%;

В достатній мірі –52% ;

Посередньо – 14%;

Мінімально – 0.

Підвищення рівня на 5%

IV. Предметно-практична діяльність та художньо-естетичний розвиток

Сформована в повній мірі – 71%;

В достатній мірі – 29%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 80%;

В достатній мірі – 20%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 9%

V. Ігрова діяльність

Сформована в повній мірі – 62%;

В достатній мірі – 33%;

Посередньо – 5%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 86%;

В достатній мірі – 14%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 24%

VII. Сенсорно-пізнавальний розвиток

Сформована в повній мірі – 43%;

В достатній мірі –38%;

Посередньо – 19%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 57%;

В достатній мірі – 43%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 14%

VII. Мовленнєвий розвиток 

Сформована в повній мірі – 8%;

В достатній мірі – 42%;

Посередньо – 47%;

Мінімально – 0.

Сформована в повній мірі – 8%;

В достатній мірі – 47%;

Посередньо – 42%;

Мінімально – 0.

Підвищення рівня на 0%

Бальна оцінка

Сформована в повній мірі – 81%;

В достатній мірі –5%;

Посередньо – 14%;

Мінімально – 0%.

Сформована в повній мірі – 90%;

В достатній мірі – 10%;

Посередньо – 0%;

Мінімально – 0%.

Підвищення рівня на 9%

Рівень розвитку

Високий – 81%;

Достатній – 5%

Середній – 14 % Низький – 0%

Високий - 90%

Достатній – 10%

Середній – 0%

Низький – 0%

Підвищення рівня на 9%

Результати моніторингу рівня розвитку дитини

старшого дошкільного віку

2016-2017н.р.

ДНЗ: комунальний дошкільний навчальний заклад «Білочка»

Кількість вихованців: 24

Педагоги: Комісарова Наталя Іванівна, Грибинюк Наталя Юріївна

 

 

Фактор

1 оцінювання

2 оцінювання

Зміни

Дата проведення

Вересень – жовтень

Квітень – травень

 

I. Фізичний розвиток й здоров’я дитини

Сформована в повній мірі – 13%;

В достатній мірі –71%;

Посередньо –16%;

Мінімально – 0.

Сформована в повній мірі – 42%;

В достатній мірі – 58%;

Посередньо – 0;

Підвищення рівня на 29%

II. Соціальний розвиток

Сформована в повній мірі – 0;

В достатній мірі – 17%;

Посередньо – 58%;

Мінімально – 25%.

Сформована в повній мірі – 8%;

В достатній мірі –58%;

Посередньо – 34%;

Мінімально – 0.

Підвищення рівня на 8%

III. Природничо-екологічний розвиток

Сформована в повній мірі – 4%;

В достатній мірі – 50%;

Посередньо – 46%;

Мінімально – 0.

Сформована в повній мірі – 34%;

В достатній мірі –38% ;

Посередньо – 29%;

Мінімально – 0.

Підвищення рівня на 30%

IV. Предметно-практична діяльність та художньо-естетичний розвиток

Сформована в повній мірі – 21%;

В достатній мірі – 25%;

Посередньо – 38%;

Мінімально – 17%.

Сформована в повній мірі – 42%;

В достатній мірі – 21%;

Посередньо – 33%;

Мінімально – 4%.

Підвищення рівня на 21%

V. Ігрова діяльність

Сформована в повній мірі – 0;

В достатній мірі – 25%;

Посередньо – 50%;

Мінімально – 25%.

Сформована в повній мірі – 13%;

В достатній мірі – 46%;

Посередньо – 33%;

Мінімально – 8%.

Підвищення рівня на 13%

VII. Сенсорно-пізнавальний розвиток

Сформована в повній мірі – 4%;

В достатній мірі –33%;

Посередньо – 46%;

Мінімально – 17%.

Сформована в повній мірі – 29%;

В достатній мірі – 38%;

Посередньо – 29%;

Мінімально –4%.

Підвищення рівня на 25%

VII. Мовленнєвий розвиток 

Сформована в повній мірі – 25%;

В достатній мірі – 33%;

Посередньо – 33%;

Мінімально – 8%.

Сформована в повній мірі – 33%;

В достатній мірі – 33%;

Посередньо – 29%;

Мінімально – 4%.

Підвищення рівня на 8%

Бальна оцінка

Сформована в повній мірі – 4%;

В достатній мірі –42%;

Посередньо – 25%;

Мінімально – 29%.

Сформована в повній мірі – 33%;

В достатній мірі – 33%;

Посередньо – 25%;

Мінімально – 8%.

Підвищення рівня на 29%

Рівень розвитку

Високий – 17%;

Достатній – 25%

Середній – 33 % Низький – 25%

Високий - 54%

Достатній – 13%

Середній – 29%

Низький – 4%

Підвищення рівня на 37%

 

У дошкільному закладі пройшов

Інтерактивний семінар-практикум з проблеми «Моніторинг якості освіти: кваліметрична модель експертної оцінки»

1. Кваліметрія як інструмент моніторингових досліджень.

2. Вивчення компетенцій дітей дошкільного віку: особливості кваліметричного підходу.

3. Критерії оцінювання компетенцій дітей раннього, молодшого, середнього та старшого дошкільного віку за кваліметричною моделлю.

4. Практична частина:

Тренінгові заняття:

·        заповнення протоколів оцінювання рівнів розвитку дошкільників;

·        освоєння методики вивчення компетенцій дошкільника;

·        опрацювання отриманих результатів з введенням даних протоколів у програму.

 Протягом 2016-2017 року року колектив дошкільного навчального закладу  продовжив дослідно-експериментальну робота за темою «Апробація методики оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку за допомогою кваліметричної моделі». В жовтні та травні, керуючись рекомендаціями листа Міністерства освіти і науки України від 06 листопада №1/9-535 було проведено діагностику за допомогою кваліметричної моделі. У цьому році в дослідженні приймали участь 24 дитини. При проведеннi експертизи вихователi заповнювали Протокол, у якому в балах оцiнювали компетенцiї дiтей, орiєнтуючись на змiст Базового компонента дошкiльної освiти.

У ст. групі «Сонечко» наприкінці навчального року рівень дітей з компетенцією сформованій в повній мірі зріс на 38%, та зменшився  рівень дітей з компетенцією сформованій в достатнiй мiрi на 13%. Рівень дітей з компетенцiєю сформованій посередньо зменшився на 8%, а рівень дітей з компетенцiєю сформованій мінімально зменшився на 17%. У старшій групі дітей  з не сформованою компетенцiєю  немає.

    Кваліметрична модель оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку протягом року дала змогу педагогам швидко та ефективно аналізувати результати відповідних моніторингових досліджень.

Творча група

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

№ 1/9-535 від 06 листопада 2015 року

Департаменти (управління) освіти
і науки (молоді та спорту) обласних,
Київської міської державних адміністрацій

Інститути післядипломної педагогічної освіти

Дошкільні навчальні заклади

Щодо визначення рівня розвитку
дитини старшого дошкільного віку
за допомогою кваліметричної моделі

 

Міністерством освіти і науки України, на виконання статті 22 Закону України "Про дошкільну освіту" про обов’язкове виконання дошкільними навчальними закладами незалежно від підпорядкування, типів і форми власності державних вимог до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, визначених Базовим компонентом дошкільної освіти та з метою моніторингу якості освітнього процесу, створено робочу групу для розроблення критеріїв визначення рівня розвитку дитини, до складу якої увійшли науковці, методисти, практики (наказ від 03.11.2014 № 1255 "Про утворення робочої групи з розроблення критеріїв визначення рівня розвитку дитини за Базовим компонентом дошкільної освіти та інструментарію їх практичного застосування").

Робочою групою проведено відповідну роботу та взято кваліметричний підхід до організації освітнього моніторингу оцінювання якісних показників за методикою доктора педагогічних наук Єльникової Г. В.

Просимо довести до відома працівників районних (міських) управлінь (відділів) освіти, керівників та педагогічних працівників дошкільних навчальних закладів методичні рекомендації щодо використання в роботі кваліметричної моделі оцінювання рівня розвитку дитини та інструментарій її практичного застосування, що додаються.

Електронний варіант кваліметричної моделі оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку розміщено на офіційному сайті міністерства освіти і науки в розділі "Дошкільна освіта" за посиланням: http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/norm-baza.html.

Заступник Мiнiстра 
П. Хобзей

 

Додаток
до листа МОН України
вiд 06.11.2015 № 1/9­535

Методичнi рекомендацiї щодо оцiнювання рiвня розвитку дитини старшого дошкiльного вiку за допомогою квалiметричної моделi

 

Якiсть дошкiльної освiти визначається за численними параметрами, основними з яких є цiлiсний гармонiйний розвиток дитини дошкiльного вiку та її готовнiсть до наступної ланки освiти — початкової школи — i життя в сучасному соцiумi. Отримати цiлiсне уявлення про рiвень розвиненостi та вихованостi дитини i спiввiднести фактично досягнутi результати iз очiкуваними, що необхiдно для коригувально­розвивальної роботи з дiтьми, дає змогу квалiметричний пiдхiд до органiзацiї освiтнього монiторингу оцiнювання якiсних показникiв за допомогою кiлькiсних балiв (за методикою доктора педагогiчних наук Єльникової Г. В.). Крiм того, такий пiдхiд сприяє створенню оптимальних умов для якнайповнiшого розкриття потенцiйних можливостей кожної дитини.

Факторами оцiнювання є змiст освiтнiх лiнiй Базового компонента дошкiльної освiти, що мiстять сумарний кiнцевий результат набутих компетенцiй випускником дошкiльного навчального закладу перед вступом його до школи:

фiзичний розвиток i здоров’я дитини;

соцiальний розвиток;

природничо­екологiчний розвиток;

предметно­практична дiяльнiсть та художньо­естетичний розвиток;

iгрова дiяльнiсть;

сенсорно­пiзнавальний розвиток;

мовленнєвий розвиток.

Кожен фактор мiстить критерiї, що вiдповiдають тим видам компетенцiй, яких набувають дiти у межах зазначеного фактора. Оцiнюють кожен критерiй у балах (вiд 0 до 4) залежно вiд рiвня сформованостi вiдповiдної компетенцiї та бiологiчної зрiлостi. Для оцiнювання критерiїв використовують такi методи, як спостереження, бесiда, аналiз результатiв дiяльностi дитини.

Невiд’ємною складовою системних монiторингових дослiджень є квалiметрична модель оцiнювання розвиненостi та вихованостi дитини дошкiльного вiку (далi — квалiметрична модель). Вона мiстить фактори, критерiї i показники такого оцiнювання.

Квалiметрiя — це наука про методи кiлькiсного оцiнювання якостi (вiд латинського «квалi» — якiсть та древньогрецького «метрiо» — вимiрювати). Сутнiсть квалiметричного пiдходу полягає в тому, що будь-яке якiсне явище можна розкласти на фактори та критерiї, якi допомагають розкрити це явище; визначити вагомiсть факторiв, тобто їх прiоритетнiсть, та оцiнити кожний критерiй в межах вiд 0 до 4. Чим вищий рiвень розвитку того чи iншого критерiю, тим вища його оцiнка.

Інструкцiю до квалiметричної моделi оцiнювання рiвня розвитку дитини старшого дошкiльного вiку наведено у додатку 2.

Квалiметрична модель (додаток 3) мiстить:

протокол оцiнювання рiвня розвитку дитини старшого дошкiльного вiку (далi — Протокол);

квалiметричну модель оцiнювання рiвня розвитку дитини старшого дошкiльного вiку (далi — Програма);

дiаграму з показниками невикористаних резервiв розвитку дитини старшого дошкiльного вiку (далi — Дiаграма);

портрет розвитку дитини (далi — Портрет) з результатами монiторингу рiвня розвитку дитини старшого дошкiльного вiку.

Квалiметрична модель передбачає проведення оцiнювання на початку i в кiнцi навчального року. Оцiнюють якiснi показники за допомогою кiлькiсних балiв. При внесеннi показникiв до програми всi розрахунки вiдбуваються автоматично i вiдображаються у Дiаграмi та Портретi.

При проведеннi експертизи вихователi заповнюють Протокол, у якому в балах оцiнюють компетенцiї дiтей, орiєнтуючись на змiст Базового компонента дошкiльної освiти (знає, обiзнана, розумiє, усвiдомлює, здатна, дотримується, застосовує, виявляє ставлення, оцiнює).

Орiєнтовнi показники оцiнювання критерiїв:

4 бали — компетенцiя сформована в пов­нiй мiрi;

3 бали — компетенцiя сформована в достатнiй мiрi;

2 бали — компетенцiя сформована посередньо;

1 бал — компетенцiя сформована мiнiмально;

0 балiв — компетенцiя не сформована.

Аналiзуючи оцiнки, представленi в моделi, можна одразу зробити висновок, якi складовi потребують доопрацювання. Так, аналiзуючи за кожним критерiєм, чiтко простежуються слабкi сторони, конкретнi напрямки, над якими педагог, має попрацювати, щоб пiдвищити якiсть своєї роботи над розвитком компетенцiї кожної дитини.

Подiбне оцiнювання може проводити як сам педагог, так i вихователь­методист дошкiльного навчального закладу.

Для ефективного планування роботи з дiтьми в старшiй групi рекомендується проводити оцiнювання розвитку дiтей на початку навчального року у вереснi­жовтнi (1­ше оцiнювання). За результатами оцiнювання доречно внести корективи в план роботи, аби придiлити належну увагу тим компетенцiям, якi у дiтей недостатньо сформованi.

За результатами першого оцiнювання керiвник закладу освiти не повинен приймати жодних управлiнських рiшень, оскiльки вона проводиться виключно для корекцiї освiтньої дiяльностi вихователя.

Друге оцiнювання розвитку дiтей доцiльно проводити у квiтнi­травнi (2­ге оцiнювання) i за його результатами визначати сумарний кiнцевий показник рiвня розвиненостi та вихованостi дитини старшого дошкiльного вiку. При цьому Дiаграма дасть змогу з’ясувати невикористанi резерви розвитку дитини.

Цi та iншi матерiали монiторингу можуть бути використанi для забезпечення наступ­ ностi мiж дошкiльною та початковою ланками освiти.

Звертаємо увагу, що використання квалiметричної моделi оцiнки розвитку дитини старшого дошкiльного вiку можливе лише за наявностi комп’ютера та за бажанням педагогiчного колективу закладу.

Комп’ютерну програму оцiнювання рiвня розвитку дитини старшого дошкiльного вiку розмiщено на офiцiйному сайтi Мiнiстерства освiти i науки України за посиланням: http://mon.gov.ua/activity/education/doshkilna/norm­baza.html. Щоб скористатися нею, її слiд скопiювати на комп’ютер. Вiдтак потрiбно ознайомитися з iнструкцiєю, у якiй описано порядок роботи з квалiметричною моделлю.

Завантажити iнструкцiю та документи щодо оцiнювання рiвня розвитку дитини старшого дошкiльного вiку за допомогою квалiметричної моделi

Про затвердження Примірного положення

про методичний кабінет закладу дошкільної освіти

Наказ МОН № 372 від 16.04.2018 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

№ 372 від 16 квітня 2018 року

Про затвердження Примірного
положення про методичний кабінет
закладу дошкільної освіти

На виконання статті 75 Закону України «Про освіту», статей 25, 26 Закону України «Про дошкільну освіту» та з метою вдосконалення: методичної роботи, стимулювання цілеспрямованого безперервного підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників закладів дошкільної освіти

НАКАЗУЮ:

1.  Затвердити Примірне положення про методичний кабінет закладу дошкільної освіти, що додається.

2.  Рекомендувати департаментам (управлінням) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій, керівникам місцевих органів управління освітою та закладів дошкільної освіти застосовувати це Примірне положення у своїй роботі.

3.  Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника міністра Хобзея П. К.

Міністр                            Л. М. Гриневич

Затверджено
Наказ Міністерства освіти і науки України
від 16.04.2018 року

Примірне положення

про методичний кабінет закладу дошкільної освіти

Загальні положення

1.1. Методичний кабінет закладу дошкільної освіти (далі – методичний кабінет) є центром методичної допомоги педагогічним працівникам закладу дошкільної освіти та поширення серед батьків психолога-педагогічних знань щодо забезпечення цілісного розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок.

1.2. Діяльність методичного кабінету організовує і скеровує вихователь-методист закладу дошкільної освіти.

У малокомплектному закладі дошкільної освіти, де посада вихователя-методиста не передбачена, створює методичний кабінет і здійснює керівництво методичною роботою директор закладу.

На період відпустки чи тимчасової непрацездатності вихователя-методиста його обов’язки можуть бути покладені на директора або вихователя цього закладу із числа найбільш досвідчених фахівців.

1.3. Робота методичного кабінету організовується згідно з вимогами Законів України «Про освіту»«Про дошкільну освіту», інших нормативно-правових актів та відповідно До цього Примірного положення.

2.  Мета, основні принципи діяльності та функції методичного кабінету закладу дошкільної освіти

2.1. Метою роботи методичного кабінету є:

·         надання методичної допомоги педагогічним працівникам щодо їх професійного розвитку, підвищення кваліфікації, професійної компетентності;

·         підготовки та проведення освітнього процесу з дітьми, роботи з батьками вихованців, інших законних представників здобувачів освіти;

·         навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в закладі дошкільної освіти;

·         поширення серед батьків психолого-педагогічних знань;

·         створення сприятливих умов для самовдосконалення педагогів, розвитку творчої ініціативи у них;

·         забезпечення методичної підтримки щодо реалізації педагогічних ініціатив та апробації навчальної літератури, методичних розробок тощо.

2.2. Діяльність методичного кабінету ґрунтується на таких принципах:

·         демократизму і гуманізму;

·         відкритості;

·         системного підходу до методичного та інформаційно-аналітичного супроводу діяльності закладу дошкільної освіти;

·         рівності умов для кожного педагогічного працівника щодо повної реалізації його духовного, творчого та інтелектуального потенціалу;

·         безперервності професійного вдосконалення;

·         науковості, гнучкості і прогностичності методичної роботи з педагогічними кадрами.

2.3. Функції методичного кабінету:

2.3.1. Цільові:

·         врахування перспектив розвитку дошкільної освіти та специфіки діяльності даного закладу дошкільної освіти;

·         використання сучасних наукових психолого-педагогічних досягнень, інноваційних технологій;

·         розширення професійного світогляду педагогічних працівників, систематичне інформування педагогів щодо інновацій у галузі дошкільної освіти;

·         оновлення інформації, яка постійно змінюється в результаті розвитку науки та впровадження інформаційно-комунікаційних технологій.

2.3.2. Організаційні:

·         відбір і методичне опрацювання наукових, практичних досягнень у галузі дошкільної освіти, надання рекомендацій щодо їх впровадження в практику роботи закладу дошкільної освіти;

·         розроблення методичних рекомендацій, зразків дидактичних ігор і вправ, розвивальних посібників з різних видів роботи з дітьми тощо;

·         надання консультативної і практичної допомоги працівникам дошкільного закладу з питань складання, корекції планів освітньої роботи з дітьми;

·         надання консультативної допомоги батькам вихованців щодо організації життєдіяльності дітей;

·         систематичне вивчення стану освітнього процесу, динаміки змін у розвитку дітей дошкільного віку, професійної компетентності педагогічних працівників;

·         моделювання змісту, форм і методів підвищення фахової кваліфікації, майстерності педагогів закладу дошкільної освіти, підвищення рівня психолого-педагогічної культури батьків вихованців;

·         виявлення, вивчення, узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду з метою його застосування в освітньому процесі та удосконалення професійної компетентності педагогів;

·         організація роботи творчих груп педагогів закладу дошкільної освіти з метою аналізу перспективного педагогічного досвіду, розроблення моделей планування та проведення освітнього процесу з дітьми, методичних рекомендацій для вихователів і батьків, зразків наочно-дидактичного матеріалу та іншого навчально-методичного забезпечення;

·         узгодження діяльності методичного кабінету з роботою психологічної служби, методичних кабінетів (центрів) міста (району) та інших структур;

·         створення позитивного психологічного клімату, запобігання виникненню конфліктних ситуацій у педагогічному колективі закладу дошкільної освіти, їх вивчення і розв’язання;

·         організація взаємодії із закладами загальної середньої освіти з метою забезпечення наступності між дошкільною та початковою освітою.

3.      Основні завдання діяльності методичного кабінету

3.1. Основними завданнями діяльності методичного кабінету є:

3.1.1. Забезпечення організаційно-педагогічних умов для життєдіяльності дітей, організація розвивального простору в закладі дошкільної освіти.

3.1.2. Створення рефлексивно-інноваційного середовища, організація системи роботи, спрямованої на удосконалення професійної майстерності, психолого-педагогічної культури педагогічних працівників, підвищення їх кваліфікації, активізацію творчого потенціалу та збагачення досвіду.

3.1.3. Виявлення перспективного педагогічного досвіду в колективі закладу дошкільної освіти і за його межами, сприяння його вивченню, узагальненню, впровадженню та розповсюдженню шляхом висвітлення у засобах масової інформації, організації та участі у виставках, презентаціях, роботі методичних об’єднань, шкіл перспективного педагогічного досвіду тощо.

3.1.4. Впровадження в практику роботи закладу дошкільної освіти нових концептуальних засад функціонування системи дошкільної освіти, освітніх програм, інноваційних технологій і методик розвитку, виховання і навчання дітей.

3.1.5. Здійснення внутрішнього моніторингу якості освіти з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в закладі, встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності в межах державних вимог до змісту, рівня її обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.

3.1.6. Інформування педагогів про нормативні документи в галузі дошкільної освіти, різні види навчальної літератури з дошкільної освіти та періодичні фахові видання, надання практичної допомоги у їх використанні.

3.1.7. Надання практичної допомоги молодим спеціалістам та іншим педагогічним працівникам в т. ч. у періоди підготовки їх до атестації, курсової перепідготовки.

Сприяння формальної, неформальної та інформальної освіти дорослих.

Забезпечення здійснення підвищення кваліфікації педагогічних працівників за різними видами (стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці тощо).

3.1.8. Сприяння участі колективу закладу дошкільної освіти в інноваційній освітній діяльності різних рівнів за пропозицією органів управління освітою чи з власної ініціативи відповідно до наказу про проведення експерименту або реалізації інноваційного освітнього (науково-педагогічного, науково- психологічного, психолого-педагогічного) проекту.

3.1.9. Пошук і впровадження нових ефективних форм взаємодії закладу дошкільної освіти із сім’ями вихованців, батьківською, педагогічною і науковою громадськістю у здійсненні завдань цілісного всебічного розвитку дітей, популяризації роботи закладу дошкільної освіти.

3.1.10. Координація діяльності закладу дошкільної освіти з іншими закладами освіти, культури тощо для повнішої реалізації завдань формування життєвої компетентності дошкільників.

Супровід участі та допомога педагогічним працівникам у реалізації міжнародних проектів і програм.

3.1.11. Створення та/або поповнення фондів нормативно-правових, інструктивно-методичних документів на паперових та/або електронних носіях, наукової, науково-популярної, методичної психолого-педагогічної, довідкової, енциклопедичної, дитячої художньої літератури, періодичних педагогічних видань, аудіо-, відеоматеріалів, електронних та наочних друкованих засобів навчання, предметної наочності, а також зразків моделей планування, організації і проведення освітнього процесу, інших матеріалів з досвіду роботи педагогів.

3.1.12. Формування та/або поповнення, оновлення інформаційного банку даних (каталогів чи картотек на електронних або/та паперових носіях) з питань змісту дошкільної освіти, організації освітнього процесу, психолого-педагогічних досягнень, наповнення методичного кабінету. При укладанні електронної картотеки чи каталогу може використовуватися інформація, розміщена на офіційних веб-сайтах Міністерства освіти і науки України, Інституту модернізації змісту освітні Національної академії педагогічних наук України, закладів освіти, видавництв тощо.

У разі відсутності електронного інформаційного банку в методичному кабінеті закладу дошкільної освіти можна звернутися до інформаційного банку районного (міського) методичного кабінету (центру)

4.  Наповнення методичного кабінету

4.1. Наповнення методичного кабінету повинно відповідати таким вимогам:

·         інформативність та змістовність;

·         доступність;

·         сучасність;

·         естетичність;

·         задоволення потреб педагогів у саморозвитку і професійному самовдосконаленні.

4.2. 3 метою забезпечення вільного доступу і орієнтування в наповненні методичного кабінету його матеріали групуються за окремими розділами:

·         інформація про педагогічні кадри (кількісний і якісний склад) і матеріали для атестації педагогічних працівників;

·         законодавчі та нормативно-правові акти (закони України, укази і розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України);

·         галузеві нормативно-правові акти та інструктивно-методичні документи, що регламентують діяльність закладу дошкільної освіти (накази, розпорядження, листи, інструктивно-методичні рекомендації Міністерства освіти і науки України, місцевих органів виконавчої влади та інші нормативно-правові акти);

·         Базовий компонент дошкільної освіти України (державний стандарт дошкільної освіти), програми (основні й додаткові, комплексні, парціальні), навчальні, навчально-методичні, методичні посібники з різних змістових напрямів дошкільної освіти;

·         наукова література з різних галузей знань (педагогіка, психологія, біологія, соціологія та ін.);

·         довідкова й енциклопедична література (довідники, словники, енциклопедій);

·         зразки перспективного і календарного планування освітньої роботи з дітьми за різними моделями, а також методичних розробок різних форм організації дитячої життєдіяльності (свят, розваг, походів за межі закладу дошкільної освіти, ігор, дослідне-пошукової, організованої навчально- пізнавальної діяльності (занять) та ін.);

·         методичні розробки консультацій для педагогів і батьків (педагогічного, методичного, психологічного, медичного, дефектологічного змісту тощо), плани проведення семінарів, практикумів, тренінгів, засідань «круглих столів», ділових ігор та інших форм методичної роботи з кадрами;

·         бібліотека художньої літератури для дітей (з програмовими й позапрограмовими творами різних жанрів вітчизняних і зарубіжних авторів, українського фольклору);

·         зразки навчально-наочних, ігрових та дидактичних матеріалів, посібників;

·         добірка фахових періодичних видань (газети, журнали, альманахи, часописи тощо);

·         переліки навчальних видань. рекомендованих Міністерством освіти і науки України, ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти, а також перелік наявних наочних засобів розвитку і навчання (репродукції картин, альбоми ілюстрацій, фотоматеріалів, схеми, таблиці, муляжі, аудіо- та відеоматеріали, електронні засоби навчання тощо) із зазначенням місця їх розташування;

·         досвід роботи закладів дошкільної освіти міста, району, області, країни (з анотаціями);

·         технічні засоби розвитку i навчання.

У разі потреби наповнення методичного кабінету може групуватися за іншими розділами, тематичними блоками.

 

 

Шахи як ефективний засіб

розумового розвитку дітей дошкільного віку

 

 

                           "Без шахів не можна уявити повноцінного   

                            виховання розумових здібностей і пам'яті ..."

                                                                   В. Сухомлинський

                 Базовий компонент складено з урахуванням того, що засвоєння змісту дошкільної освіти розраховано на весь період дошкільного дитинства. Кожна вікова сходинка у цьому процесі відіграє свою особливу роль за умови повної реалізації дитиною своїх потенційних можливостей на попередньому етапі. Базовий компонент дошкільної освіти складається з двох частин – інваріантної та варіативної.

Вперше у змісті Базового компоненту дошкільної освіти подано варіативну частину з освітніми лініями: «Комп’ютерна грамота», «Іноземна мова», «Хореографія», «Шахи», яка визначається дошкільним навчальним закладом з урахуванням специфіки діяльності навчального закладу,

                         - особливостей регіону,

                         - інтересів, потреб дитини та побажань батьків.

           Шахи - ідеальний вид спорту, в якому дитина не зламає руку, не вивихне ногу і не отримає ніяких травм, - шахи. До європейців вони прийшли з Індії, де зародилися ще в перших століттях нашої ери. Але тільки в XX столітті шахи стали дійсно популярним видом спорту, здобувши прихильників у багатьох країнах світу не тільки серед дорослих, але і серед дітей. Шахи для дітей - це ж не тільки гра, що приносить задоволення, а й ефективний засіб для розумового розвитку.

         Оптимальний вік для першого знайомства малюка з шахами приблизно 4-5 років. Для початку не потрібно ніяких спеціальних умінь. Звичайно, якщо малюк вже знайомий з рахунком, читанням або письмом, це прискорить процес його навчання грі в шахи. Але якщо ж навпаки, його освіта розпочнеться з шахової грамоти, то придбаний навик допоможе швидко освоїти рахунок, читання та письмо. У такому віці основна форма навчання грі в шахи, звичайно ж, ігрова. Не можна завантажувати дитину теорією, важливо щоб вона навчилася виконувати найпростіші завдання: розставити білі фігури на чорні клітинки, а чорні на білі. Потім прийде і розуміння того, як фігури «ходять» по ігровому полю, як називаються і так далі. Головне - це захопити дитину.

 

Художня діяльність як чинник розвитку креативності

 Образотворча діяльність формує в дітей відчуття ритму, гармонії, позитивні моральні якості, почуття, сприяє збереженню народних звичаїв, промислів, забезпечує розвиток творчості, всебічний розквіт особистості та сприйняття прекрасного. Найкращі зразки народного та авторського мистецтва допомагають виховати у дітей почуття національної гідності, викликають інтерес до творів мистецтва, пробуджують власні творчі сили. Пропонуємо залучати дітей до витоків духовності через український фольклор та народно-прикладне мистецтво.

Тяжіння дитини до певного виду образотворчої діяльності зумовлюється її підготовленістю, інтересами та зацікавленістю. Для неї змістом організованих спостережень є навколишня дійсність: світ природи, людей, предметів. Почуття, образи, уявлення, переживання дитини під час спостережень акумулюються у пам'яті, стають основним джерелом для створення художнього образу. Спостереження за навколишнім світом, явищами та подіями збагачують уяву, фантазію, виховують почуття, характер юної особистості.

Для дошкільників, схильних не стільки створювати нове, скільки репродукувати знайоме або побачене, бажано організовувати спостереження за явищами, предметами у реальному житті та природі, розвивати їхню зорову пам'ять та чуттєве сприймання. Рекомендуємо попередньо проводити маніпулювання з предметами на площині, у просторі, на фланеліграфі. Потім доречно застосувати у запропонованій послідовності такі методи:

• спостереження (за живими квітами, тваринами тощо);

• обстеження (форми вази., овочів, фруктів на дотик);

• бесіди (про різноманітність форм, кольорів квітів, листя);

• маніпулювання (з предметами на площині, у просторі, на фланеліграфі);

• демонстрації послідовності дій (на плакатах, зразках-картках, наочно-практичний показ);

• дослідницький та частко-дослідницький;

• заохочення, стимулювання.

 Для роботи (принаймні на початкових етапах) можна пропонувати готові шаблони з формами предметів. Розміщення та кількість їх діти можуть визначити самостійно. На папері подається вся композиція крапками: з'єднавши їх олівцем, дитина отримає підказку щодо композиційного рішення. Радимо урізноманітнювати художні техніки, стимулювати пошукову діяльність, формувати вміння сприймати та відтворювати навколишній світ, емоційно реагувати та відгукуватися на предметні, асоціативні образи, твори мистецтва.

 Важлива умова розвитку творчості дошкільника в образотворчій діяльності - збагачення образно-асоціативного мислення, уяви, фантазії, розкриття внутрішнього "Я", позитивне тло, що дає змогу зробити процес творення, народження неповторного, оригінального художнього продукту невимушеним. Таким чином, участь дошкільника у різних видах образотворчої діяльності — неодмінна умова розвитку творчості, формування особистості, рушійна сила оновлення та якісних змін у виховних технологіях.

 В образотворчій діяльності дошкільник може відображати власні почуття, думки, настрій, активно відкривати нові способи реалізації та прийоми зображення, реалізовувати свої уподобання, інтереси, погреби, накопичувати інформацію про події, явища, навколишній світ тощо.

 Основою для розвитку творчості є діяльність, в якій проявляються здібності маленького автора. їхній розвиток відбувається найефективніше за гармонійного поєднання внутрішніх задатків, мотивів діяльності та впливу зовнішнього оточення.

 Пропонуємо завдання-вправи для розвитку художньої творчості. Вони сприяють прищепленню дітям здатності сприймати, усвідомлювати, передавати і трансформувати у різних видах художньої діяльності, через різноманітні техніки та матеріали елементарну інформацію; розвивають та формують мислення, уяву, точність, уміння порівнювати,

зіставляти, діяти в змінених умовах, шукати оригінальні розв'язання поставлених завдань. А ігрові вправи збагачують досвід сприймання дитиною навколишнього світу. Завдання та вправи рекомендуємо проводити як індивідуально, так і невеликими групами у повсякденному процесі життєдіяльності дошкільника. Дозування навантаження та завдання вихователь визначає разом з дитиною. Бажано при цьому враховувати типи художньої творчості старших дошкільнят.

КРЕАТИВНІСТЬ розвиває рухова діяльність

Креативність як риса особистості може проявлятися в будь – які діяльності. Тож розвивати її слід у всіх можливих напрямах, зокрема й під час занять фізкультурою та спортом. Тим паче, що сама фізкультура цьому сприяє, відкриваючи широке поле для творчості дорослого, і дитини.

Успіх у житті значною мірою залежить від уміння людини нестандартно мислити, знаходити оригінальні шляхи розв*язання проблем і конфліктів, бачити кілька можливих рішень і прогнозувати їхні наслідки.Тож, якщо ми хочемо виховати успішну,щасливу, конкурентоспроможну особистість, варто з дитинства розвивати її креативні здібності.Основою повноцінного гармонійного розвитку особистості дитини є її фізичне виховання і загальне оздоровлення. Спеціально організована фізкультурно – оздоровча робота в дошкільному закладі та сім*ї певною мірою можуть сприяти формуванню та розвитку творчої особистості за умови створення креативності розвивального середовищ (як в ДНЗ, та к і в родині).

Насамперед необхідно забезпечити позитивний мікроклімат для свободи малюка і пізнання ним свого «Я», сприти реалізації його особистісного потенціалу, спонукати до творчої імпровізації, формувати допитливість, рефлективність, адекватну самооцінку. Цієї мети досягають при взаємодії дорослого з дитиною: проведення психогімнастики, емоційних вправ; ігор для розвитку уяви, фантазії тощо.

Рухливі ігри
Розвитку креативності значною мірою сприяє гра, оскільки це активна, творча діяльність, під час якої малюк набуває досвіду, отримує багато вражень, формує особистість. Тому варто ширше використовувати спектр сюжетних ігор.

Розвивальний потенціал рухливих ігор:
дають змогу дитині вправлятися в різних видах діяльності – руховій, ігровій, мовленнєвій, театралізованій тощо;
забезпечують орагнізацію дослідницького пошуку;
спонукають дошкільнят до мовленнєвої творчості,
сприяють активізації та розвитку логічного, образного, абстрактного та креативного мислення.
Водночас рухливі ігри дають розвивально – виховний ефект лише за умови правильного добору завдань відповідно до віку малят, рівня їхньої рухової підготовленості та стау працездатності, при року, режимного моменту ( йдеться про ДНЗ), дотримання оптимальних навантажень.

Пантомімічні ігри – імпровізації
Розвитку дитячої уяви,спостережливості, художньої та творчої самодіяльності, креативності сприяють пантомімічні ігри – імпровізації. Успіх такої гри багато в чому залежить від здатності педагога до творчої співпраці з дітьми, його особистісних якостей. Дорослий має взяти на себе роль організатора та ведучого і паралельно коментатора ігрових дій.

Фольклор під час фізичного виховання
Пожвавити й урізноманітнити фізкультурні заняття, сприяти творчо – руховій ініціативі дітей допомагає використання фольклору. Це можуть бути малі форми фольклорної творчості або ж окремі сюжетні лінії, мотиви, персонажі. Завдяки тому, що образи – персонажі добре відомі і зрозумілі, дітям краще вдається імітувати їхні рухи, поведінку, а педагогу відповідно організувати вправи. 
Типи фольклорних фізкультурних занять
- рухливо – творчі заняття, що базуються на одному з видів усної народної творчості;
- сюжетні фізкультурні заняття ( в умовах ДНЗ );
- театралізовані фізкультурні заняття.

Креативні вправи для ніг 
Ходіння босоніж та різноманітні вправи для стопи з давніх – давен були природними методами загартування й оздоровлення. Сучасні дослідники пояснюють це тим, що на стопі розміщена велика кількість нервових закінчень, які впливають на енергообмін, а тренування дрібної моторики палців ніг сприяє також розвитку відповідних ділянок головного мозку. Для гіперактивних дітей, які потребують більше руху, гімнастика дл пальців ніг покращує тілесну самоорганізацію.

Рухлива психогімнастика 
 Вправи з психогімнастики вчать керувати своїм внутрішнім станом, розвивають емоційну сферу, викликають у малят яскраві почуття, сприяють вихованню емпатії, спонукаючи дитину відтворити образ предмета або явища в рухах, наділити його певним характером, почуттям, настроєм.

Психогімнастика « Я – сонце»

Я – сонце. Я прокидаюсь.Я прокидаюсь. Я вмиваюсь. Розчісую свої промінці і піднімаюсь повільно й урочисто. Я – велика куля. В мені багато тепла і світла. Я – велика куля. В мені багато тепла і світла. Я – велике сонце. Я дарую своє тепло всім: і небу, і хмаркам, і річкам, і деревам, і квітам, і людям.
Вихователь імпровізує рухи. Діти повторюють їх, фантазують самі. Необхідно всіляко заохочувати творчі рухи малят в різних вікових групах. Будь – який фізичний рух у психогімнастиці відтворює певний образ фантазії, насичений емоційним змістом. Таким чином активізується діяльність психічних функцій – мислення, сприйняття пам*яті, уваги, а також емоційна сфера і рухова діяльність. А коментарі ведучого стимулюють ще й внутрішню увагу дітей до цих процесів. Такі вправи дають дошкільнику велике задоволення, активізують фантазію, покращують ритмічність, спритність та координацію рухів. Водночас ведучий коментарями описує характер фізичних дій – силу, темп, різкість, спрямовує увагу дітей на усвідомлення і порівняння м*язових та емоційних відчуттів, які у неї виникають.

Пізнавальний компонент у фізичній діяльності
Одним із засобів оптимізації процесу фізичного виховання та розвитку творчої особистості є активізація пізнавального компонента фізичної діяльності дитини. Найефективніше це відбувається під час прогулянок на доні природи. Керовані пізнавальним процесом та набутим руховим досвідом, малюки самостійно, відповідно до сезону, обирають природний матеріал для виконання рухів.
Пізнавальний компонент проявляється і під час нескладного експериментування, у процесі якого малюки набувають когнітивного та рухового досвіду спілкування з об*єктами та явищами природи. 


Самостійна рухова діяльність дітей

Крім організованих заходів потрібно створювати умови та відводити час для дитячої рухової самодіяльності, у якій повніше розкриваються індивідуальність, схильність малюків до творчості. Помічено: безцільна, на перший погляд, біганина, беззмістовне кидання предметів є насправді способом самовираження дитини і підготовки до опанування складнішими рухами. Значення самостійних занять фізичними вправами незаперечне. Вони формують у дошкільнят уміння вибирати і виконувати без допомоги дорослих фізичні вправи, розвивають ініціативність, активність, організаторські здібності, бажання діяти творчо. Рухи, які діти виконують самостійно, не мають вимагати складної організації і страхування. 
Малятам слід давати можливість самим обирати для занять улюблених вид рухів. Водночас вихователь має не стояти осторонь, а вдумливо, обережно і тактовно керувати самостійною діяльністю дошкільнят: контролювати якість виконання рухів, стежити за їх дозуванням і черговістю, поведінкою дітей, підтримувати їхній інтерес. 
Завдяки самостійним заняттям фізичними вправами забезпечують активний руховий режим дошкільників протягом дня, що сприяє розвитку такої цінної властивості навичок, як варіативність, тобто гнучкість у пристосуванні до змінних умов.
 Співзвучність особистості дитини і дорослого в освітньому процесі є передумовою ефективного впливу виховання на розвиток малюка. Дорослий має спонукати дитину до творчості, створювати відповідні умови для її особистісного розвитку та самовираження, а головне – творити разом з нею.

Професійне мовлення педагогів

Найактуальніше питання сьогодення - оволодіння громадянами України літературними нормами української мови. Культура мовлення є обов’язковим елементом загальної культури людини. Не випадково вважається, що мовлення людини – її візитна картка, оскільки від того, наскільки грамотно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Особливо актуальне це твердження щодо мовлення педагога, який працює з дітьми дошкільного віку.

Дошкільний вік є сенситивним періодом мовленнєвого розвитку дитини, тому один з провідних напрямів діяльності вихователя дошкільного закладу – формування усного мовлення та навичок мовленнєвого спілкування, що спирається на володіння рідною літературною мовою.

         Якість мовленнєвого розвитку дошкільників залежить від якості мовлення педагогів і від оточуючого мовленнєвого середовища у дошкільному навчальному закладі, діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Дошкільники говорять те, що чують, оскільки внутрішні механізми мовлення у дитини утворюються лише під впливом мовлення дорослих.  Педагог повинен самокритично відноситись до своєї мови і при наявності недоліків в ній старатись виправити їх.

 

Для вихователів володіння зразковою мовою - це показник їх проофесійної підготовленості. Тому турбота про удосконалення своєї мови - моральний і суспільний обов'язок кожного педагога. Кожен вихователь зобов'язаний розвивати в собі досконале володіння тими  мовними навичками, які потім передаються дітям. Від культури мови вихователя залежить культура мови дітей.

Саме тому до мовлення педагога дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги, і проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти.

У сучасних дослідженнях проблем підвищення культури мовлення педагога виділяють компоненти його професійного мовлення і вимоги до нього.

До компонентів професійного мовлення педагога відносяться:

·        якість мовного оформлення мовлення;

·        дотримуватися літературних норм вимови, вірно ставити наголос в словах;

·        ціннісно-особистісні установки педагога;

·        комунікативна компетентність;

·        чіткий вибір інформації для створення вислову

·        орієнтація на процес безпосередньої комунікації.

Серед вимог до мовлення педагога дошкільного закладу виділяють:

• правильність – відповідність мовлення мовним нормам. Педагогу необхідно знати і виконувати у спілкуванні з дітьми основні норми рідної мови: орфоепічні норми (правила літературної вимови), а також норми утворення і зміни слів;

• точність – відповідність змісту мовлення та інформації, яка лежить у його основі. Педагогу слід звернути особливу увагу на семантичний (смисловий) аспект мовлення, що сприяє формуванню у дітей навичок точності слововживання;

• логічність – вираження у смислових зв’язках компонентів мовлення і відносин між частинами та компонентами думки. Педагогу слід враховувати, що саме у дошкільному віці закладаються уявлення про структурні компоненти зв’язного вислову, формуються навички використання різних способів внутрішньо текстових зв’язків;

 • чистота – відсутність у мовленні елементів, невластивих літературній мові. Усунення із активного мовлення не літературної лексики – одне із завдань мовленнєвого розвитку дітей дошкільного віку. Тому, зважаючи на те, що у цьому віці провідним механізмом мовленнєвого розвитку є наслідування, педагогу необхідно піклуватися про чистоту власного мовлення: неприпустимо використовувати слова-паразити, діалектні, жаргонні слова;

• виразність – особливість мовлення, що допомагає захоплювати увагу і створювати атмосферу емоційного співпереживання. Виразність мовлення педагога є потужним засобом впливу на дитину. Володіння педагогом різними засобами виразності мовлення (інтонація, темп мовлення, сила, висота голосу тощо) сприяє не лише формуванню довільності виразності мовлення дитини, але й повнішому усвідомленню дитиною змісту мовлення дорослого, формуванню вміння виражати своє ставлення до предмета розмови;

• багатство – уміння використовувати всі мовні одиниці з метою оптимального вираження інформації. Педагогу слід враховувати, що в дошкільному віці формуються основи лексичного запасу дитини, тому багатий лексикон самого педагога сприяє не лише розширенню словарного запасу дитини, але й допомагає сформувати у неї навички точності слововживання, виразності й образності мовлення;

• доцільність – вживання у мовленні одиниць, відповідних ситуації та умовам спілкування. Доцільність мовлення педагога передбачає, насамперед, володіння відчуттям стилю. Урахування специфіки дошкільного віку націлює педагога на формування у дітей культури мовленнєвої поведінки (навичок спілкування, уміння користуватися різними формулами мовленнєвого етикету, орієнтуватися на ситуацію спілкування співбесідника тощо).

Мова вихователя повинна бути емоційно насиченою, в міру голосною і інтонаційно багатою. Така мова сприймається краще, якщо вона звучить в трохи уповільненому темпі. Такий темп підвищує чуттєвість мови і навпаки, швидкий темп робить мову змазаною і важкою до сприйняття.

До цього переліку необхідно додати і правильне використання педагогом невербальних засобів спілкування, його уміння не лише говорити з дитиною, але й чути її.

Безумовно, знання педагогом дошкільного закладу зазначених вимог, їх дотримання і постійне вдосконалення свого мовлення – це запорука успішності роботи з мовленнєвого розвитку дітей у дошкільному закладі.

 

Зміст та засоби стимулювання

 морального вибору дітей  

  Все починається з дитинства. Його часто називають  „золотою”, щасливою порою в житті людини.

      Але це ще і дуже відповідальна пора, з якою пов'зано

 багато проблем - як самої маленької людини, так і дорослих, які займаються її вихованням. Широко розкритими очима дивиться дитина на навколишній світ. Вона хоче пізнати його, відчути, зробити своїм. Тож педагог повинен дати малятам

дагоуявлення про все, що їх оточує, допомогти кожній дитині сформувати своє особисте бачення світу, особисту „ картину

світу”.

  Саме таке завдання поставив перед собою наш педагогичний колектив.

  У здійсненні морального виховання дошкільнят основні аспекти: орієнтація на зміст морального виховання, 

викорастання виховних можливостей різних видів дитячої діяльності ( трудової, навчальної, побутової,

ігрової, комунікативної) у їх єдності; забезпечення співпраці дитячого садка та сім'ї. Стрижнем усіеї системи морального виховання як цілісного процесу є його зміст.  Саме це зумовлює вибір конкретних засобів, методів та прийомів  роботи з дітьми, стимулює створення необхідних психолого-педагогічних умов, случує показником в оцінюванні

проміжних результатів.

      Практика показує, що малята засвоюють доступні їм морально-етичні правила різного змісту завдяки розв'язанню педагогами виховних завдань, спрямованих

на формування відповідних моральних знань, навичок та зви-

чок поведінки, а також мотивацийно-емоціональної сфери.

     Здійснюючи взаємопов’язану реалізацію всіх складових змісту морального виховання  дошкільнят, необхідно враховувати специфіку виховних впливів щодо кожного з них. Залежно від змісту моральних уявлень має будуватися й методика їх формування, тобто плануватися певні засоби, методи і прийоми виховання. Доцільно проводити в ігровій формі спеціальні міні-заняття ( як складову інших занять чи окремо). В процесі колективних та індивідуальних бесід важливо загострювати увагу дітей на негативному й позитивному. Позитивні результати дає та бесіда, яка викликає певні почуття, заставляє замислитись над власною поведінкою, над мотивами вчинків товаришів.

 Отже головна мета виховання - допомогти дитині зрозуміти, що таке моральні норми, й дати їй змогу самій робити вибір.

   Відома просвітителька Софія Русова казала, що діти переймають з оточення все: і добре, і зле, прекрасне й бридке. Саме тому й треба, щоб вони бачили навколо себе більше добра і краси.

Вплив кольору на дівчаток і хлопчиків

У нашому суспільстві так заведено: хлопчикові - блакитний костюмчик, блакитні стрічки до ковдрочку, синя або зелена коляска. А дівчинці, навпаки, вибирають все рожеве або червоне. Хоча сьогодні в магазинах представлена ??вся кольорова гама товарів для дітей, все-таки на виході з пологового будинку дуже легко визначити, в якій сім'ї народився хлопчик, а в якій - дівчинка, так як стрічки безпомилково видають підлогу немовляти.
Коріння історії цього питання сягають далекого минулого, в епоху Павла І, який в 1797 році видав указ, згідно з яким всі новонароджені члени імператорської сім'ї при народженні ставали кавалерами орденів. Хлопчики - ордена Святого Апостола Андрія, а дівчатка - Святої Великомучениці Катерини. І до цих нагород додавалися стрічки відповідно блакитного і рожевого кольорів. Традиція видозмінилася, але збереглася і донині.
Чи впливають на дитину блакитний і рожевий кольори? Психологічні дослідження довели, що і блакитний, і рожевий кольори діють на малюків заспокійливо. Тому шкоди кольорові стрічки або одяг дітям не приносять.
Природно, кожен колір, особливо якщо його дуже часто і багато використовувати має своє, особливе, вплив на психіку і характер дитини. Ось, коротко, про те, що психологи говорять з цього приводу:
Яскравий, кричущий червоний сприяє збудливості і енергійності дітей, в надлишку, сприяє їх агресивними. Помаранчевий колір-життєрадісний і оптимістичний, але тільки в невеликих колічествах.Спокойние відтінки зеленого кольору - відмінно заспокоюють. Жовтий - розвиває товариськість і комунікабельність. Синій - сприяє розвитку уваги й посиленню інтелектуальної діяльності. Фіолетовий і бузковий налаштовують на постійні мрії і мрії. Коричнева, сіра, похмура і темна гама, особливо в надлишку пригнічує фантазію, ініціативу і бажання щось робити самостійно.
Що ж до колірних смакам, то виявляється, що перевага червоних відтінків закладено у жінок генетично. В одному з британських університетів були проведені дослідження колірних смаків у чоловіків і жінок, і ось що отримали: більшість чоловіків віддали перевагу відтінкам синього кольору, а жінки - червоного.
Вибирайте самі, що більше підходить для вашої дитини, але пам'ятайте, що кожного кольору повинно бути в міру. 

Діти і телевізор
Чарівність екрану

Під час перегляду телевізора діти, залишаючись в звичній для них обстановці (на відміну від перегляду мультфільмів в кінотеатрі), мають можливість спостерігати за вигаданими або реальними подіями чужого життя, розвитком відносин, бійками і гонитвою...Візуальне зображення дозволяє відмовитися від реальності, забути про невиконані уроки або приміряти на себе образ героя. Але, як не дивно, в телевізорі дітей привертає не тільки картинка. На підставі ряду проведених експериментів шотландські учені зробили висновок, що діти молодшого шкільного віку (6-8 років) з великим ентузіазмом готові дивитися на екран без зображення.
Відчуйте різницю.
Граючи і спілкуючись з однолітками, дитина активно пізнає світ: фантазує, вчиться підтримувати бесіду, рухається. «Взаємодія» з телевізором розвиває в малюку пасивність. Швидка зміна кадрів негативно впливає на дитячий мозок, велика кількість інформації стомлює дитину, а живе спілкування замінюється його сурогатом - нескінченною рекламою і вульгарними шоу.Якщо при кожній нагоді батьки залишають дитину «на телевізор», щоб спокійно зайнятися своїми справами, малюк може з часом «підсісти» на цю розвагу і впасти в серйозну залежність від блакитного екрану. Перегляд бойовиків і ужастиків може породжувати в дитині агресію, особливо якщо вона ще не здатна відрізняти вигадку від реальності.
Вік і особливості сприйняття.
До піврічного віку діти звертають на працюючий телевізор не так багато уваги. Монотонні звуки заколисують їх; іноді вони реагують на знайому заставку.
У віці від шести до вісімнадцяти місяців дитячу увагу притягають рухомі різнокольорові картинки, що мелькають на екрані. Більшість лікарів не рекомендують проглядати телевізор дітям до двох або навіть трьох років. Але якщо вже ви вирішили не захищати малюка від телебачення, пропонуйте йому тільки короткі мультики або спеціальні програми, призначені для дітвори цього віку.
Дітям від півтора до трьох років важко висловити емоції, що переповнюють їх при перегляду мультфільмів. Потрібно давати їм необхідні пояснення, наприклад: «Це ведмедик, ми бачили такого в зоопарку, пам`ятаєш? Він любить мед і малину. Ти теж їв малину у бабусі на дачі. А це їжачок, його друг».У віці трьох-чотирьох років малюк починає усвідомлювати різницю між вигаданим і реальним світом. Він приміряє на себе різні ролі - казкового принца, попелюшки, злого вовка або людини-павука. Батькам важливо простежити за тим, щоб дитина не пішла в екранний світ «з головою». Потрібно допомогти малюкові перемкнути його уяву і творчу енергію на реальний світ: грати у футбол, збирати разом конструктор або шити наряди для ляльок.
Батькам на замітку:
- домовтеся з дитиною про «квоту» на перегляд телевізора. Важливо, щоб він дотримувався затвердженого розкладу;
- якщо ви вважаєте, що вибір дитиною тієї або іншої передачі не зовсім вдалий, поясніть свою позицію;
- дитяча - не місце для телевізора: таке доступне задоволення складе серйозну конкуренцію читанню і розвиваючим іграм;
- не використовуйте телевізор як «фон» - діти швидко переймають у батьків цю шкідливу звичку;
- поясніть малюкові, що таке реклама. Навчіть його не приймати на віру все, про що віщають з екрану.

Комп’ютер – як одна із сучасних технологій

розвитку дитини –дошкільника

 

У сучасному світі, інформаційний вплив на людину є настільки великим, що дедалі частіше нам доводиться звертатися по допомогу до різноманітної техніки. Зараз важко уявити собі людину, яка не користується телебаченням і радіо, комп’ютером, електричним чайником і холодильником, і цей список можна продовжувати нескінченно.

Все наше життя стало настільки залежним від створених нами речей, що якби людина раптом втратила їх, то довго проіснувати в цьому світі вона б не змогла. У час електроніки і інформатики необхідно крокувати в ногу з технічним прогресом.
Ми живемо в століття інформації, в часи, коли відбувається комп’ютерна революція і є свідками того, що комп’ютери вже зайняли міцні позиції в багатьох галузях сучасного життя, швидко проникають у школи і сім’ї. В сучасних умовах України комп’ютер є своєрідним “інтелектуальним знаряддям” і дозволяє людині вийти на новий інформаційний рівень.

Комп’ютер, як інструмент для обробки інформації, може служити і потужним технічним засобом навчання і відігравати роль незамінного помічника у вихованні дошкільників.

Психологи відзначають: чим раніше дитина познайомиться з комп’ютером, тим меншим буде психологічний бар’єр між нею і машиною, тому що в дитини практично немає страху перед технікою. Чому? Тому що комп’ютер приваблює дітей, як будь-яка нова іграшка, і саме так у більшості випадків вони на нього дивляться.

Спілкування дітей дошкільного віку з комп’ютером починається з комп’ютерних ігор, ретельно підібраних з урахуванням віку й навчальної спрямованості.

Однією з найважливіших функцій комп’ютерних ігор є навчальна. Комп’ютерні ігри створені так, що дитина може собі уявити окреме поняття або конкретну ситуацію, а одержати узагальнене поняття про всі схожі предмети або ситуації. У такий спосіб у дитини розвиваються такі важливі операції мислення як узагальнення і класифікація. Під час гри на комп’ютері, дитина рано починає розуміти, що предмети на екрані - це не реальні речі, а тільки знаки цих реальних речей. Таким чином, у дітей починає розвиватися так звана знакова функція свідомості, тобто розуміння того, що є кілька рівнів навколишнього середовища - це й реальні речі, і картинки, схеми, слова або числа і т.ін.

Під час комп’ютерних занятть у дітей поліпшуються пам’ять і увага. Діти в ранньому віці мають мимовільну увагу, тобто вони не можуть усвідомлено намагатися запам’ятати той або інший матеріал. Дитина мимоволі звертає увагу на навчальний матеріал якщо він є яскравим й цікавим. І тут комп’ютер просто незамінний, тому що передає інформацію у привабливій для дитини формі, а це не тільки прискорює запам’ятовування матеріалу, але й робить його осмисленим і довгостроковим.

Заняття дітей на комп’ютері мають велике значення не тільки для розвитку інтелекту, але й для розвитку їхньої моторики. У будь-яких іграх, від найпростіших до складних, дітям необхідно вчитися натискати пальцями на певні клавіші, що розвиває дрібну моторику. Учені зазначають, що чим більше ми робимо дрібних і складних рухів пальцями, тим більше ділянок мозку включається в роботу. Як і руки, очі також широко представлені в корі головного мозку. Чим уважніше ми вдивляємося в те, над чим працюємо, тим ефективнішим буде процес запам’ятовування. Ось чому так важливо формувати моторну координацію і координацію спільної діяльності зорового й моторного аналізаторів, що з успіхом досягається на заняттях, де діти працюють з комп’ютером.

Спілкування з комп’ютером викликає в дітей жвавий інтерес, спочатку як ігрова діяльність, а потім і як навчальна. Цей інтерес лежить в основі формування таких важливих структур, як пізнавальна мотивація, довільні пам’ять й увага, адже саме ці якості забезпечують психологічну готовність дитини до навчання в школі.

Комп’ютерні ігри вчать дітей переборювати труднощі, контролювати виконання дій, оцінювати результати. Завдяки комп’ютеру стає ефективним навчання цілеспрямованості, плануванню, контролю і оцінки результатів самостійної діяльності дитини, через сполучення ігрових і не ігрових моментів. Дитина входить у сюжет ігор, засвоює правила, відповідно діє і прагне досягнення результатів. Крім того, практично у всіх іграх є свої герої, яким потрібно допомогти виконати завдання. Таким чином, комп’ютер допомагає розвити не тільки інтелектуальні здібності дитини, але й виховати вольові якості, такі як самостійність, зібраність, зосередженість, посидючість, спонукає дитину до співпереживання, допомоги героям ігор тощо, збагачуючи тим самим його ставлення до навколишнього світу.

Педіатр з університету Вейна Сяомін Лі і психолог з університету Огайо Меліса Аткінс дійшли висновку, що дошкільники, які користуються комп’ютером, краще підготовлені до одержання середньої освіти. Як з’ясувалося, малолітні комп’ютерщики набагато успішніше проходять тести на підготовку до школи в порівнянні з їхніми однолітками. У той же час, відеоігри не справляють подібного позитивного впливу на розвиток пізнавальних здібностей дітей, такий як робота з персональним комп‘ютером.

Однак, крім ігор, дошкільники, наслідуючи батьків, намагаються на комп’ютері ще й працювати: вони друкують, малюють, пробують користуватися різними пристроями та програмами. Використання комп’ютера поліпшує дитячі моторні навички й здібності щодо мов, допомагає розпізнавати цифри та літери.

Водночас існують альтернативні думки щодо використання комп’ютера в дошкільному віці. Учені спираються на твердження про шкоду, якої завдає комп’ютер інтелекту дитини, оскільки в основі комп’ютерних ігор – моторні реакції, а не свідома психічна діяльність. У маленьких комп’ютерних гравців, на відміну від тих, хто малює, ліпить, моделює з натуральних предметів та ін., значно гірше розвиваються лобові частини мозку, які регулюють самоконтроль, удосконалюють пам’ять, сприяють накопиченню знань, тобто відповідають за інтелектуальний розвиток. Попри все, слід враховувати, що комп’ютер шкодить фізичному розвиткові дитини, оскільки є джерелом електромагнітних коливань.

Використання комп’ютерів для занять з дітьми в дошкільних навчальних закладах ще не стало масовим, а тільки починається. Ідея виховання нового покоління підготовленого до роботи з комп’ютером – важлива і перспективна як для розвитку суспільства в цілому, так і для самого покоління. Адже комп’ютер міцно вкорінився в науку, промисловість, культуру нашого суспільства. А для майбутнього покоління він стане часткою їхнього життя.

 

Різні діти – різні ігри

Життя багатообразне, і знайомимося ми з її проявами по-різному – провідну роль грає якийсь один з органів чуття. За способом сприйняття навколишньої дійсності психологи ділять людство на три типи.
Людей, що найефективніше сприймають інформацію за допомогою зору, називають візуалами, тих, кому простіше засвоювати нове на слух, – аудіалами і, нарешті, тих, кому легко дізнатися щоб то не було, поторкавши, понюхавши предмет, стикнувшись з ним, – кинестетіками. Виявляється, що ведучий канал сприйняття проявляє себе дуже рано – вже двох – трьохмісячний малюк має чіткі переваги. Якщо постежити за дитиною, можна зрозуміти, до якого типу він належить. Правда, частіше спосіб пізнання буває комбінованим – людина віддає перевагу, наприклад, двом каналам сприйняття.
Чим краще ми знаємо дитину, тим легше нам з ним спілкуватися і простіше учити. Визначивши улюблений спосіб пізнання малюка, батьки повинні його розвивати: навчаючи дитину чомусь новому, вони тепер можуть враховувати, як йому легко засвоювати інформацію.
Приведемо основні характеристики особливостей індивідуального розвитку дитини.
  

Дитина – глядач (візуал)


Глядачі пізнають навколишній світ візуально, тобто під час сприйняття інформації більше покладаються на зорові відчуття. Їх увага природним чином обернена на видимі ознаки знайомих об'єктів, вони швидко схоплюють і запам'ятовують такі візуальні характеристики, як рух, колір, форму і розмір. Більшість глядачів мають прекрасну зорово-тактильну координацію і з народження прагнуть в першу чергу розглянути об'єкт, і тільки потім за допомогою жестів характеризують його. Дійсно, більшість глядачів виділяються розвиненою моторикою, тобто рухами, які активізують одночасно очі і дрібні м'язи, наприклад м'язи пальців.
Діти-глядачі люблять розглядати картинки, їм цікаво дивитися на ілюстрації до казки, чим слухати саму казку. У дитячому садку вони із задоволенням грають в кубики, складають картинки з фрагментів (пазли), ліплять, вирізують – всі їх заняття розраховані на взаємодію очей і рук. Вони швидко вчаться малювати і писати друкарськими буквами, з легкістю запам'ятовують схеми коротких слів. У більш старшому віці діти-глядачі віддають перевагу настільним іграм, охоче малюють, майструють, моделюють, швидко освоюють комп'ютер, люблять відеоігри.
Володіючи розвиненішою зорово-тактильною координацією, зорове легко управляються із завданнями, які вимагають розвинених тонких рухових функцій. Оскільки глядачі, як правило, ігнорують будь-які інші подразники на користь візуальних, їм необхідно приділяти особливу увагу розвитку мовних навиків, товариськості і загальної фізичної координації.
 

Дитина-слухач (аудіал)


Слухачі пізнають навколишній світ, сприймаючи голоси і звуки, віддають перевагу слуховим відчуттям в порівнянні із зоровими і тактильними. Оскільки мова сприймається на слух, слухачі раніше інших дітей починають говорити і відрізняються великим словарним запасом.
Дітей-слухачів з самого народження легко заспокоює музика або знайомі голоси. Вони з радістю сприймають найпростіші звуки. Більш старші діти люблять співати, розповідати вірші, задають нескінченну кількість питань, правильно і добре розмовляють. Вони виявляють цікавість до читання, а в початковій школі охоче читають вголос і легко запам'ятовують урок вчителя. Вони люблять слухати магнітофонні записи, радіо, швидко запам'ятовують інформацію отриману на слух, віддають перевагу розмовним іграм, наприклад, віршуванню, або іграм що припускає відгадування слів. Слухачі отримують задоволення від читання, часто разом з іншими придумують різні історії і розігрують їх в особах. Оскільки основна увага слухача прикована до мови, вони можуть відставати від ровесників в розвитку навиків, пов'язаних із зоровим і руховим сприйняттям.
  

Дитина-діяч (кинестетік)


Діячі пізнають навколишній світ тактильно (або кинестетичним) способом, тобто від безпосереднього торкання або руху. Цей спосіб отримання інформації допускає сильно розвинену моторику, активний рух, як результат – активність великих м'язів (плечей, рук, стегон і т.п.).
Більшості дітей-діячів невідомий страх. Вони багато рухаються самі і люблять, коли їх розбурхують або підкидають дорослі. Діячі раніше інших дітей починають повзати, а потім і ходити. У дошкільному віці вони віддають перевагу активним іграм, пов'язаним із стрибками, лазінням, бігом, люблять кубики і рухомі іграшки. Унаслідок природженої координації і хорошої орієнтації в просторі діячі частіше піддаються фізичному ризику в порівнянні з іншими дітьми. Основні проблеми, з якими діячам доводиться стикатися вже в дитячому саду, пов'язані з їх нездатністю впродовж тривалого часу залишатися в спокої і концентрувати всю свою увагу на одному предметі. Їх пристрасть, активні ігри на відкритому просторі.
У початковій школі їх неспокійна поведінка і неуважність на уроках можуть привести до поганої успішності, тоді як поза школою безстрашні і сильні діячі незмінно мають авторитет в середовищі ровесників. В той же час божевільний темперамент більшості діячів обумовлює наявність таких рис їх вдачі, як дратівливість і вразливість. Вони вимагають негайного задоволення бажань і готові долати труднощі. Діячі емоційно нестійкі – їх гнів і радість чергуються з неймовірною швидкістю.
Діячі обожнюють ігри на свіжому повітрі, заняття спортом, наприклад, грають у футбол, плавають, ходять в походи, піклуються про тварин. Подібне переважання фізичного виховання в порівнянні із сприйняттям зоровим або слуховим може привести до виникнення мовних проблем і відставання в навчанні.

 Яким чином пізнаєте мир ви самі, шановні батьки і вихователі? А який спосіб пі-знання властивий вашим дітям і вихованцям? Виявлення властивого вам способу пізнання може істотно вплинути на правильність вибору методів і вправ, необхідних для занять з дитиною в домашніх умовах, на створення атмосфери взаєморозуміння батьків і дітей.

 

Пазли для малюків

Пазли - розвага не тільки для дорослих, а й для дітей. Зараз їх можна знайти в будь-якому дитячому магазині. З якого віку можна починати знайомити дитину з цієї розвиваючою грою? Які пазли краще вибрати?

У чому користь пазлів?

Пазли це розвиваюча іграшка. Вона вимагає посидючості, акуратності, терплячості, уважності. Збираючи картину, дитина дізнається про зв'язок частин в ціле, розвивається логічне мислення і дрібна моторика рук. Щоб зібрати складний пазл, потрібно володіти уявою, перевертати картинку в умі, вміти знайти потрібний фрагмент. Спеціальні навчальні пазли допоможуть дитині вивчити кольору або букви.
Подвійна користь вийде, якщо малюк буде збирати пазли не наодинці, а з вами. Відзначайте успіх крихти, підказуйте йому (якщо вас попросять), але ні в якому разі не лайте, якщо у нього не виходить.
Пам'ятайте про важливе правило: ніколи не змушуєте дитину збирати пазли. У всіх дітей різні здібності та інтереси. Тому, не засмучуйтеся, якщо ваш трирічний карапуз не звертає уваги на головоломку, в той час як дворічна дочка подруги вже вміє збирати пазли. Краще приберіть гру і дістаньте через якийсь час. Можливо, вона зацікавить вашу дитину через місяць, а може через півроку. У будь-якому випадку, щоб гра в пазли приносила користь, дитина повинна збирати їх із задоволенням.

 

 

Креативний розвиток (всі види діяльності)

 

Форми активності : Креативна – прагнення до фантазування, вигадки, вияву оригінальності, намагання відійти від шаблону, зразка, зробити по-своєму, схильність до відкриттів, сприйнятливість до нових ідей, здатність самостійно розв’язувати проблеми. пов’язана з прагненням до творчої, створювальної діяльності, прояву фантазії, вигадки та уяви.

Форми роботи : Ігри-фантазії
Режисерські ігри
Моделювання
Дослідницька робота
Хвилинки фантазії
Складання загадок
Сюжетно-рольові ігри
Дидактичні ігри
ТРВЗ
СХД
Складання казок
Дослідження
Виготовлення стендів
Оформлення плакатів
Конструювання
Розваги
Інсценівки казок
Самостійне складання казок
Міні-конкурси
Обмін думками
Етюди
Обговорення (віршів, казок)
Розв’язання проблемних ситуацій
Розповіді дітей
Розгляд фотознімків
Моделювання ситуацій

 

  Семінар «Пісок як матеріал для розвитку творчості та навчання дітей».

     Важливою формою роботи з підвищення кваліфікації педагогічних кадрів дошкільних навчальних закладів є теоретичні  семінари. Ця форма методичної роботи виникла як результат зростання потреб педагогів відповідно до нових досягнень педагогіки й перспективного педагогічного досвіду.

   6 травня 2014р.  в дошкільному закладі відповідно до річного плану роботи пройшов саме такий семінар «Пісок як матеріал для розвитку творчості та навчання дітей».

   В ході семінару були актуалізовані знання щодо ігор з піском, бо він є ефективним засобом всебічного розвитку дітей у цілому і творчих здібностей зокрема. В наш час є популярним методом роботи з дітьми та дорослими, має безліч напрямків та технік.

Сьогодні дуже популярним став метод  sandplay, що з англійської дослівно означає «пісочна гра».

У теоретичний частині семінару вихователь Глущенко І.В. розкрила значення ігор з піском та розповіла про дуже цікавий вид роботи для дітей — малювання на піску та малювання кольоро­вим піском.

 

Семінар «Пісок як матеріал для розвитку творчості та навчання дітей».

 

        

     

     

 


1
2
3