www.radiobells.com #radiobells_script_hash
Слушать онлайн радио

Творча група закладу

 

           

 

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ПРОЕКТ ОБЛАСТІ

«ОСВІТНІ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

 

II - ЕТАП НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ПРОЕКТУ

«Організаційно-моделюючий» 2016-2017н.р.

 

 

Особливості соціалізації дітей дошкільного віку

в умовах сучасного соціального середовища

 

   Зміни, які відбуваються в суспільстві на сучасному етапі його розвитку, породжують нові вимоги щодо системи освіти й виховання підростаючого покоління. Одним із основних завдань сучасної теорії і практики виховання дитини дошкільного віку є вивчення її особистості та усіх факторів, що впливають на її становлення. Важливу роль у цьому процесі відіграє соціальне середовище. Дослідження проблеми впливу середовища на соціалізацію дитини в дошкільному віці виникли не сьогодні. Якщо звернутися до історії, побачимо, що ще французькі просвітники XVII століття та їхні російські послідовники (А. Бестужев, Є. Дашкова, М. Ломоносов, Н. Новіков, А. Радіщев) у класичній педагогіці ХІІІ століття надавали великого значення обставинам, в яких індивід живе і виховується. Витоки наукового дослідження щодо розв’язання проблеми соціалізації та особливостей впливу на цей процес соціального середовища ми знаходимо у роботах зарубіжних вчених (Г. Гоббса, Дж. Дьюї, Т. Парсонса, Г. Тарда, З. Фройда). На сучасному етапі теоретичне осмислення соціалізації як складової педагогічного процесу, вивчення форм, методів її практичної реалізації як педагогічної мети поступово дедалі більше привертають увагу науковців. Помітний доробок у галузі аналізу соціально-педагогічних аспектів цієї проблеми належить таким дослідникам, як Л. Артемова, А. Богуш, О. Кононко, В. Кузь. Різні аспекти соціалізації індивіда та впливу соціального середовища на її перебіг висвітлюються у працях І. Беха, Т. Кравченко, Л. Куликової, М. Лукашевича, І. Печенко, Б. Братуся. Особливий інтерес вони становлять у зв’язку з дослідженням сутності та особливостей соціального розвитку дитини в умовах сьогодення. Тому мета нашої статті полягає в теоретичному аналізі сутності поняття «соціальне середовище» і визначенні особливостей його впливу на соціалізацію дітей дошкільного віку в сучасних умовах. Однією з найважливіших характеристик людини як живої соціальної системи є її відкритість, тобто неможливість існування без неперервної взаємодії з іншою системою.

У найширшому розумінні під соціальним середовищем розуміють всю соціальну дійсність (державу, суспільство); у більш вузькому  середовище, яке безпосередньо оточує дитину і тим самим впливає на її розвиток, формування характеру, інтересів, нахилів, ціннісних орієнтацій тощо.

Також значний вплив на соціалізацію дитини мають засоби масової інформації, соціокультурне середовище, в якому вона росте, події, що відбуваються в довкіллі.

Віддаючи належну роль впливу на соціалізацію дитини дошкільного віку макросередовищу та мезосередовищу, необхідно зазначити, що найбільший соціалізуючий вплив на особистість, на нашу думку, здійснює мікросередовище сім’ї та дошкільного навчального закладу. В чому ж полягає його вплив на соціалізацію особистості, яким чином він відбувається? Розглядаючи особливості впливу соціального середовища на соціалізацію дитини, представники концепції персоналізації стверджують, що під таким впливом розуміється dпроцес її входження в нове соціальне середовище та інтеграцію з ним.

Відповідно до розширення кола уявлень про соціальне середовище, в дитини змінюються потреби, стають усвідомленими оцінки подій, явищ, вчинків людей, що оточують.

Однак, соціальне середовище, зокрема сім’я, може як сприяти процесам розвитку дитини, так і стримувати їх. На сьогоднішній день реальне становище дітей дає змогу фіксувати значні обмеження, недостатнє забезпечення як матеріальних, так і духовних ресурсів, які є необхідними для повноцінної соціалізації в сучасних складних умовах. Соціальні сироти, «безпритульні, безогляднt, жертви насилля  це далеко не повний перелік дітей, що опинилися в складній небезпечній ситуації, яку вони неспроможні розв’язати самостійно. При цьому найбільш вражаючим є те, що серед цих дітей 15 % (за даними соціальних органів)  діти дошкільного віку. Як засвідчують соціальні органи, в країні нараховується 82 тисячі неблагополучних сімей, в яких проявляється безвідповідальне ставлення батьків до виконання своїх виховних функцій, жорстоке поводження з дітьми, наявне фізичне та психічне насильство, агресія в сім’ї. Крім того, сьогодні викликає тривогу зменшення тривалості та значне збіднення змісту спілкування членів родини, зникнення спільних форм діяльності батьків і дітей. Як наслідок, психологи констатують факти катастрофічного збіднення емоційних зв’язків між батьками і дітьми  між ними не складаються близькі довірливі стосунки, які необхідні для повноцінного процесу соціалізації. Отже, сім’я як мікросередовище, в якій знаходиться дитина, може як сприяти соціалізації дитини, так і стримувати її. Адже особистість не може розвиватися у соціально схвальному напрямку, якщо сім’я, що її оточує, є «морально застиглою: низький моральний рівень сім’ї створює значні перепони повноцінної соціалізації дитини. Наступним соціальним мікросередовищем для дитини є дошкільний навчальний заклад  середовище, де вона продовжує отримувати елементарні знання, уміння, навички, які гарантують формування в неї здатність орієнтуватися в довкіллі, набувати життєвого соціального досвіду, адекватно реагувати на явища, події, людей, предметний світ. Під впливом дошкільного навчального закладу в дитини формується свідоме ставлення до себе як до самостійної особистості, рівної з іншими людьми, відбувається становлення позитивного образу «Я», формування почуття гідності та власної значущості серед інших людей. У дошкільника формується адекватна самооцінка, збереження свого особистого простору, усвідомлюється поведінка з урахуванням можливих реакцій інших людей, виховується уміння пристосовуватися до життя в нових соціальних умовах і також протистояти негативним впливам незнайомців, коректно припиняти неприємне спілкування. Із вступом до дошкільного навчального закладу в мікросередовищі дитини з’являється важливий дорослий вихователь. Від спілкування з ним, його поведінки залежить ефективність соціалізації дитини. Дитина сприймає його вплив як усвідомлено, так і неусвідомлено, через психологічні механізми  зараження, наслідування, сугестію. Принагідно нагадаємо, що значущим фактором соціалізації в цьому соціальному середовищі є дитяче співтовариство. Спільні види діяльності, які виникають під час взаємодії дітей дошкільного віку виробляють у дитини необхідні навички соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній дисципліні та водночас відстоювати власні права, співвідносити власні інтереси із суспільними.

За умови відповідності соціального середовища соціальним потребам дитини, процес соціалізації дитини відбувається ефективно. У випадку несприятливих впливів соціального середовища процес соціалізації дитини хоча й відбувається, але при цьому набуває рис нестабільності, соціальної малоцінності, навіть злочинної спрямованості. Тому дитина успішно пройде всі етапи соціалізації за наявності відповідного соціального середовища, цілеспрямованого виховання і навчання.

  

I - ЕТАП НАУКОВО-МЕТОДИЧНОГО ПРОЕКТУ

«Підготовчий» 2015-2016н.р.

Склад творчої групи:

        керівник – Будай Ю.С. – вихователь старшої групи "А";

        члени творчої групи: Какадій Ірина Вікторівна, вихователь – методист;

                                     Грибинюк Наталя Юріївна, вихователь середньої групи;

                                     Ковальова Марина Анатоліївна, вихователь II молодшої

                                     групи  «А»;

                                     Богданова Наталя Миколаївна, вихователь II молодшої                                          групи  «А»;

Мета творчої групи:  обговорення науково-теоретичних основ освітніх стратегій соціалізації особистості, створення «банку інформації» з питань соціалізації, розвитку соціальної компетенції дітей, визначення основних показників для системного відстеження, діагностика рівня готовності педагогів до роботи над проблемою, організація роботи психолого-педагогічних семінарів з проблеми соціалізації дітей. Підвищувати якості навчання та виховання дітей через підвищення рівня компетентності педагогів творчої групи у використанні сучасних технологій для створення предметно-розвивального середовища.

Соціалізація - це засвоєння людиною моралі, моральних норм та цінностей, а також правил поведінки в суспільстві, яке його оточує. Здійснюється соціалізація, головним чином, через спілкування, а оскільки перша людина, з ким дитина починається спілкуватися і відчувати в ньому потреба - це мама (або людина, яка її замінює), то сім'я виступає першим і головним інститутом соціалізації». 
Соціалізація дітей дошкільного віку - процес тривалий і багатоплановий. Це важливий крок на шляху входження у зовнішній світ - неоднозначний і незнайомий. У залежності від успішності адаптаційного процесу дитина поступово приймає на себе яку-небудь роль у суспільстві, вчиться вести себе у відповідності з вимогами соціуму, постійно намацуючи хиткий баланс між ними і власними потребами. Ці особливості у педагогіці називають факторами соціалізації. 

Особливості соціалізації дітей дошкільного віку


   Шляхи та засоби соціалізації особистості дошкільника безпосередньо залежать від вікового етапу розвитку і визначаються типом провідної діяльності. В залежності від віку головним в особистісному розвитку дитини виступає наступне: 

   Для дітей до року найважливіше - спілкування всередині сім'ї. Саме через призму сімейних відносин і цінностей їм сприймається і засвоюється базова інформація про зовнішній світ, формуються шаблони поведінки;
   Після року і приблизно до 3 років у дітей з'являється потреба в спілкуванні в дитячому колективі. Саме тому важливо створити умови для можливості повноцінних міжособистісних комунікацій - тобто водити дитину в групи раннього розвитку, на дитячі майданчики, в сад . Там діти вчаться спілкуватися з собі подібними, вчать один одного простим норм співжиття у суспільстві, наприклад, того, що потрібно дружити , ділитися, співпереживати;

   Від 3 до 6 років головним засобом пізнання світу для дитини стає власна мова: він вчиться ставити запитання, будувати діалог, аналізувати знання, отримані вербальним шляхом.
   Важливо пам'ятати, що на кожному віковому етапі соціалізація дошкільника відбувається, головним чином, через гру. Саме тому постійно розробляються нові й удосконалюються вже існуючі методики розвитку, спрямовані на те, щоб подати інформацію в простій, доступній, ігровій формі - тобто тієї, яка буде цікава.

 

 

 

 

 

 

 

ТВОРЧА  ГРУПА

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА ОБЛАСТІ:

«КРЕАТИВНА ОСВІТА ДЛЯ РОЗВИТКУ

ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ»

V - ЕТАП НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

«Підсумковий»

Склад творчої групи:

керівник Глущенко І.В. – вихователь старшої групи «Б» ;

члени творчої групи: Какадій Ірина Вікторівна, вихователь – методист;

                            Грибинюк Наталя Юріївна, вихователь II молодшої групи;

                            Куберник Ліна Володимирівна, вихователь старшої групи «А»;

                            Будай Юлія Сергіївна, вихователь середньої групи

Мета творчої групи: проведення систематичної навчально-методичної роботи, спрямованої на розвиток загальної креативності учасників педагогічного процесу. Вироблення єдиного педагогічного підходу з боку педагогів та батьків у сфері креативного розвитку дітей дошкільного віку, зважаючи на індивідуальні особливості кожної дитини.

 

ТВОРЧА  ГРУПА

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА ОБЛАСТІ:

«КРЕАТИВНА ОСВІТА ДЛЯ РОЗВИТКУ

ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ»

ІV - ЕТАП НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

«Коригуючий»

 

Склад творчої групи:

керівник Глущенко І.В. – вихователь старшої групи «Б»;

члени творчої групи: Какадій Ірина Вікторівна, вихователь – методист;

                             Грибинюк Наталя Юріївна, вихователь II молодшої групи;

                             Куберник Ліна Володимирівна, вихователь старшої групи «А»;

                             Будай Юлія Сергіївна, вихователь середньої групи 

Основні аспекти вирішення проблеми розвитку творчих здібностей у дітей дошкільного віку

 

 

 

 

ТВОРЧА  ГРУПА

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА ПРОБЛЕМА ОБЛАСТІ:

«КРЕАТИВНА ОСВІТА ДЛЯ РОЗВИТКУ

ІННОВАЦІЙНОЇ ОСОБИСТОСТІ»

ІІІ - ЕТАП НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

"Креативний"

Склад творчої групи:

керівник – Панченко Олена Іванівна, вихователь I молодшої групи «А»;

члени творчої групи: Какадій Ірина Вікторівна, вихователь – методист ;

                                   Комісарова Наталя Іванівна, вихователь середньої групи «А»;

                                   Маковецька Ірина Миколаївна, вихователь середньої групи «Б»;

                                   Богданова Наталя Миколаївна, вихователь II молодшої групи

Мета творчої групи: продовжувати розгляд основних методичних проблем по впровадженню в роботу Базової програми, пошук сучасних ефективних форм і методів, орієнтований на креативний розвиток дошкільника та накопичувати інформаційні науково-методичні матеріали, в яких висвітлюються питання креативного розвитку дошкільників в ігровій та інших видах діяльності, приділяючи особливу увагу розвитку в дітей індивідуальних та творчих здібностей.

 

 

 

Обласний проект

 

ІІ - ЕТАП НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ 

«Організаційно-моделюючий»

  

Склад творчої групи:

керівник – Панченко Олена Іванівна, вихователь старшої групи «А»;

члени творчої групи – Приходько Ірина Вікторівна, вихователь – методист ; Комісарова Наталя Іванівна, вихователь II молодшої 

групи «А»; Маковецька Ірина Миколаївна, вихователь II  молодшої групи «Б»; Богданова Наталя Іванівна, вихователь старшої групи «Б».                                     

Мета творчої групи:  усвідомлення педагогами пріоритетів     креативної освіти, комплексне впровадження інноваційних педагогічних технологій  розвитку творчих здібностей дітей; зростання прагнення у педагогів до самовдоскоалення, самоосвіти та самореалізації, накопичення передового педагогічного досвіду.

 

 

Основні підходи до проблеми творчих здібностей

 При вивченні загальних творчих здібностей виділяються три основні підходи до проблеми творчих здібностей. Перший полягає в тому, що як таких творчих здібностей не існує. Інтелектуальна обдарованість виступає в якості необхідної, але недостатньої умови творчої активності особистості. Головну роль в детермінації творчої поведінки грають мотивація, цінності, особистісні риси (А. Дж. Танненбаун, А. Олах і ін.). До основних рис творчої особистості відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність у невизначених ситуаціях.

У другому підході до вивчення творчих здібностей розглядається творча здатність (креативність) як самостійний чинник, незалежний від інтелекту (Дж. Гилфорд, До. Тейлор, Г. Губер і ін.). У м'якшому його варіанті признається, що між рівнем інтелекту і рівнем креативності є незначна кореляція.

Третій підхід до вивчення творчих здібностей полягає в припущенні, що високий рівень розвитку інтелекту передбачає високий рівень творчих здібностей, і навпаки, а творчого процесу як специфічної форми психічної активності немає  (Д. Векслер, Р. Уайсберг, Р. Айзенк, Л. Термен, Р. Стернберг і ін.).

М. Рорбах досліджує креативність на матеріалі творчого мислення, яке, за його словами, «само собою створює сприятливі умови для власної реалізації, відкриває свої власні дороги і кує свої інструменти для матеріального втілення». Тобто, він підкреслює можливість мотивації, що самозароджується, самовинекненню, саморозвитку нових психологічних якостей людини. Але ще важливішим М. Рорбах вважає взаємодію людини з «загальним контекстом завершених і завершуваних думок», в яких вона знаходиться, від свого роду діалогу із структурами, що об'єктивно існують поза людиною, від її позиції в цьому діалозі: «... особистість здатна творчо мислити лише тоді, коли вона готова до діалогу з глобальними чинниками, в які вона занурена. Поза цим діалогом не може бути продуктивного творчого акту». Отже, позиція людини по відношенню до навколишньої реальності важливіша за будь-які її якості.   

 

Джерела творчої поведінки

 Ще більш різноманітніше розуміння мотивації, що лежить в основі творчої поведінки. Для ілюстрації приведемо деякі погляди. Як джерело творчості З.Фрейд виділяє сублімацію статевого потягу на іншу сферу, А. Адлер - компенсацію комплексу недостатності, К. Юнг - прояв архетипів колективного несвідомого,        Р. Ассаджолі - прагнення до «ідеального Я», А. Маслоу - потреба в самоактуалізації,  Г.Олпорт - мотивацію особостісного росту  і ін.

І. Мейерсон трактує творчу особистість як квінтесенцію вищих властивостей особистості, постійною і найважливішою потребою якої є необхідність виразити власну концепцію навколишнього світу і свою концепцію людини. Із його точки зору, ведучі мотиви творчої діяльності людина набуває ззовні - з найрізноманітніших продуктів творчості попередніх поколінь, з культурного досвіду людства.

Виходячи з досліджень в області психології творчості, в творчій активності людини виділяються два аспекти: операціональний (креативність, творчі здібності і так далі) і ціннісний (життєва позиція, соціальна відповідальність і так далі), причому другий аспект має вирішальне значення для творчої поведінки. Затверджується висока роль світогляду людини в становленні її як творця: «Якщо інтелектуальна обдарованість не впливає безпосередньо на творчі успіхи людини, якщо в ході розвитку креативності формування певної мотивації і особистісних рис передує творчим проявам, то можна зробити вивід про особливий тип особистості - «Людина творча».

Таким чином, креативність - це обширна характеристика особистості, яка на даному етапі розвитку психології визначається не лише здібністю до творчості, але і комплексом інших психічних властивостей особистості: емоційною рухливістю, мотивацією, емпатією, певним інтелектуальним рівнем, комунікативними якостями, певним сприйняттям і так далі. В даному випадку здібність до творчості розуміється широко, з позиції особистісного підходу, який дозволяє трактувати цю здатність як явище, що розвивається і відповідно з нею розвивається креативність.

 

 

1
2
3
4
5
6